~2~

— То що ж ти тут робила? — чолов’яга розвернув мене обличчям до себе, відпустивши, і я нарешті змогла роздивитися його ближче.

А подивитися було на що.

Незнайомець був напівоголений. Темні джинси на нижній частині тіла зовсім не рятували ситуацію. Навпаки, ще більше підкреслювали потужний торс, на якому не було навіть натяку на одяг.

Смагляве, накачане тіло, чітко окреслені кубики преса, кремезні руки, повністю забиті татуюваннями, рельєфні лінії на животі та плечах.

Я навіть не відразу змогла відліпити очі від цієї плейбой-картинки й подивитися йому в обличчя.

А що, хіба кожного дня зустрічаєш чоловіків із модельною зовнішністю?

Судячи з усього, він помітив мій секундний інтерес і нетерпляче закотив очі, роздратовано повторивши своє дебільне питання.

Думки заметушилися. Що він хоче почути?

— В якому сенсі? — я нерозуміюче нахмурила брови. — Це ж не приватна територія. Просто прийшла прогулятися, подихати свіжим лісовим повітрям.

Незнайомець криво всміхнувся.

— Справді? Прогулятися? Із повним снарядженням у своєму багажнику? — він кивнув у бік мого автомобіля, який стояв неподалік. — GPS-навігація, пристрої для фіксування, документація, диктофон, фотопастки. Я нічого не забув?

Яка ж я необачна!

Моє обличчя залила фарба гніву.

— Якого ґеґа ви рилися в моєму багажнику? — я гнівно почала обурюватися. — Відкриття чужого багажника карається статтею 289 Кримінального кодексу України, це незаконне заволодіння транспортним засобом, оскільки це розцінюється як незаконне заволодіння майном, що може включати як викрадення всього автомобіля, так і його частин, — я тараторила вивчену статтю. — Ця стаття передбачає відповідальність!

Татуйований хижо звузив очі:

— Я попереджав, щоб ти відповідала чесно, лялечко, — він повільно почав наближатися. — Невже вирішила погратися?

Я знервовано почала відступати. Хто його зна, на що він може бути здатен?

— Я... я просто приїхала по роботі. Я еколог, ось... професія в мене така, досліджую навколишній світ... ось... — я облизнула губи й несвідомо смикнула себе за рукав спортивної куртки.

Незнайомець хмикнув:

— Еколог, значить... Що ж, тоді цікаво: чи входить у обов’язки звичайного, штатного еколога шпигувати за іншими особами, кілька днів підряд спалюючи десятки літрів бензину, і сидіти в кущах, слідкуючи за ними через бінокль?!

Мене кинуло в жар від почутих слів. Невже він усе знає? Але як це можливо? Я ж так старалась бути обережною...

Що він тепер зробить зі мною? Вб’є? Ну звичайно, навіщо йому такі свідки? Вб’є і прикопає тут, у лісі, загорнувши зверху свіжою земелькою!

Після жару мене кинуло в озноб. Матінко рідна, у що я встряла? Якого ґеґа я у все це полізла?

Чоловік схрестив татуйовані руки на грудях, приймаючи загрозливий вигляд.

— То що, тепер будеш більш балакучою, чи, може, мені розв’язати тобі язика?