44

(Ліля)

Та як він сміє?!

За кого він себе має — гратися зі мною, немов я безвільна маріонетка в його руках!

Обурення росло, досягаючи величезних масштабів. А разом із ним підкрадалася втома, за якою загрожувала накотити апатія.

Він бачив, що я кидаю йому виклик, і скористався цим. Але хай не сприймає це за справжню близькість, за справжній потяг, за справжні почуття, за справжнє… за справжнє все!

Я ледь не тупнула ногою, але вчасно зупинила себе — це виглядало б по-дитячому.

А Караєв, здається, і так вважає мене молодою, дурною, емоційною та недосвідченою.

Ех, краще б мовчала, Лілю, і не висовувалася — можливо, змогла б зійти за розумну.

Я зупинилася в коридорі, ставлячи на паузу свою шалену втечу незрозуміло куди.

Ну і чого ти бісишся, Лілю? Скажи, га?

Я знала, чого. Але чи вистачило б у мене сили зізнатися хоча б самій собі?

Мені не хотілося цього визнавати, але довелося бути чесною: поцілунок Аміра розтривожив мене.

Не те щоб я раптом захотіла його покохати чи віддатися йому прямо там, але…

Але щось таки було.
Що саме — не знаю, як описати. Якесь тягуче відчуття, яке бурхливо, на мить, гойднулося у моєму животі, а потім розлилося гарячою хвилею по всьому тілу.

Я торкнулася губ — вони все ще трохи поколювали після поцілунку, наче до них прилило не менше літра крові.

Це дивне, ненормальне відчуття виникло під час поцілунку з Караєвим і нікуди не зникло досі.

Що це?
Коли мене якось дуже давно поцілував на спір однокурсник, нічого подібного я не відчувала. Тоді було занадто волого і якось неприємно.

Але зараз усе було інакше…
Губи Караєва були твердими і м’якими водночас. Вони торкалися впевнено, хижо і владно — але й ніжно теж… Божевілля якесь.

А якщо це те саме відчуття, коли жінка хоче чоловіка?

Тоді виходить, я на одну секундочку захотіла свого ворога?

Я відчула шалену потребу терміново в цьому розібратися.

Але порівнювати мені було ні з чим — досі в мене не було жодного чоловіка, тому…

— Пані, можу я вам чимось допомогти?

Я різко розвернулася, ховаючи руки в кишені. У коридорі стояла служниця з великою корзиною для білизни.

— М-м-м, дякую, але, здається, ні. Хіба що… якщо ви знаєте якесь місце в будинку вашого господаря, де я могла б побути наодинці, трохи розслабитися і зняти напругу.

Жінка розуміюче посміхнулася.

— Якщо пані забажає, я могла б провести вас до домашньої сауни. Там є басейн з гідромасажем. Можна попаритися, зняти стрес, поплавати чи просто відпочити.

Гм… а чому б і ні?
Кайфану на самоті, дам тілу нормальний відпочинок.

— Я й не знала, що у вас таке є. Але ідея хороша. Проведіть, будь ласка — із задоволенням посиджу в сауні. Мені не завадить трохи розслабитися.