32

(Ліля)

— Доню, можна до тебе?

Після короткого стуку до кімнати зайшла мама з коробкою в руках.

— Ти вже зайшла, — засміялася я по-доброму.

Мама теж посміхнулася мені хитро.

— Пам’ятаю, доню, як тобі було п'ятнадцять років, і ти зачиняла двері кімнати на замок, вішала табличку «Не турбувати» і забороняла комусь заходити, кажучи, що ми не маємо права порушувати твій особистий простір.

Я почервоніла.

— Схожа я була просто нестерпним підлітком, мамусю. Але ж я з того часу порозумнішала. Не уявляю, як ти мене терпіла.

Обличчя мами осяяло теплом:

— Любов здатна на багато чого. До того ж Марк був ще гіршим. Я навіть дуже сумую за тими часами, коли ви двоє були моїми маленькими крихітками.

Вона пройшла до ліжка і поклала на нього коробку.

— Я тут принесла сукню, яку тобі прислали з магазину. Сьогодні ввечері ти будеш найгарнішою дівчиною серед усіх.

— Ну звісно, мамо, свої діти завжди найгарніші.

Мама присіла і зітхнула.

— Це так. Але ти справжня красуня в мене.

Вона витримала паузу, а тоді підморгнула і сказала веселим тоном:

— Сьогодні там буде багато перевертнів. Придивись, можливо, хтось із них стане твоєю майбутньою істинною парою.

Я різко покрутила головою.

— Матусю, я не спішу пов’язувати себе такими кайданами.

Вона закинула ногу на ногу.

— Але ж колись доведеться. Уяви собі чоловіка, який стає кремезною стіною для тебе, за якою ти стоїш і нічого не боїшся. Чоловіка, якого ти хочеш бачити завжди поряд із собою — вдень і вночі. Чоловіка, який не вагаючись помре заради тебе.

Моє обличчя посерйознішало.

— Чого це ти раптом про це?

Вона посміхнулася.

— Просто я дуже щаслива з твоїм батьком і дуже рада за твого брата. Тому дуже хочу побачити тебе закоханою і потримати онуків від тебе на своїх руках.

Вона ще трохи посиділа, а тоді встала і пішла до дверей. Уже майже вийшла, але наостанок повернулася:

— Все ж придивись до перевертнів, які сьогодні будуть на заході. Можливо, ти зустрінеш свою Долю… свого Призначеного.

Коли вона пішла, я взялася розбирати коробку.

Там була ніжно-біла сукня на тонких бретельках, яка облягала тіло, наче друга шкіра, та білі босоніжки із срібними застібками.

Гарно. Мені подобається.

Поки збиралася, згадала про ніжний набір із білих перлів, який мені подарували на минулий день народження Лея з Марком. Певно, він гарно пасуватиме до мого сьогоднішнього наряду.

Прийнявши ванну і зібравшись, глянула на себе в дзеркало наостанок.

Переді мною стояла дівчина років двадцяти з укладеним у легку хвилю русявим волоссям природного кольору та ніжним макіяжем.

Великі очі та пухкі губи виділялися на блідому обличчі.

На шиї м’яко сяяли білі перли, а тіло облягала ніжно-біла сукня, яка підкреслювала всі достоїнства фігури і водночас робила мене схожою на якусь невинну сирену.

Скориставшись улюбленим парфумом, я нарешті вийшла з кімнати і спустилася сходами.

На мене вже чекала сім’я.

Запрошую до свого telegram-каналу, де будуть спойлери, візуали та подаруночки: https://t.me/veresk_ross