19

(Ліля)

Ми з Леєю ввалилися в “BetonBazz” десь о пів на десяту.

Вона вдягла коротеньку білу сукню, а я свою улюблену червону. Всередині усе вирувало у передчутті танців та бажаного розслабону.

Олексій ішов за нами на два кроки позаду, як тінь у костюмі. З кам'яним обличчям, скануючи поглядом всіх навколо, ніби зараз хтось вискочить з темряви з ножем.

Я вже звикла до подібного, але Лея не втрималася:

— Слухай, охоронець наш дорогий, — вона повернулася до нього з теплою посмішкою, — може, хоч сядеш з нами за столик? Ти ж не стоїш на посту в зоні бойових дій.

Він навіть бровою не повів.

— Не можу, пані Островська, я на роботі.

— Ну ти й нудний, — Лея показала язика, але без злості. — Тоді хоч посміхнися, а то люди думають, що ми тебе силоміць притягли.

Олексій коротко хмикнув — для нього це вже був еквівалент гучного сміху.

Ми знайшли столик на другому ярусі, звідки добре видно танцпол. Замовили по коктейлю — Лея сказала, що ми просто зобов'язані розпочати саме з цього.

Я зробила перший ковток і видихнула:

— Боже, як же давно я не пила нічого міцнішого за латте з корицею…

Лея підняла склянку:

— За те, щоб хоч раз на місяць згадати, що ми не тільки мами й подружки та доньки перевертнів, а ще й живі дівки з гарними ногами!

Ми чокнулися й розсміялися, як ідіотки.

Олексій стояв осторонь, спиною до стіни, руки схрещені. Я помітила, як він раз по раз дивився на годинник.

— Тобі треба відійти? — запитала я тихо.

Він кивнув, майже непомітно.

—  Я на п'ять хвилин, якщо така ваша ласка. Тільки, пані Островські, прошу вас — не відходьте від столика.

— Та куди ми втечемо, — Лея махнула рукою. — Іди вже, не мучся.

Він зник у напрямку туалетів, а ми з Леєю переглянулися.

— Потанцюємо? — її очі вже горіли.
—  Давай танцювати.

Та що такого, ми трішки потанцюємо і повернемося. Олексій навіть не помітить що ми були відсутні.

Ми спустилися вниз. Музика вдарила по вухах басом, тіло саме почало рухатися. Спочатку обережно, потім все сміливіше.

Лея крутилася, сміялася, волосся розтріпалося, вона виглядала такою живою, якою я її давно не бачила. Я закрила очі й просто відпустила себе — не думати про проблеми, не думати взагалі ні про що, тільки відпочинок.

Ми танцювали  вже пару хвилин, коли я відчула, як хтось ззаду щільно притиснувся до моєї спини.

Спочатку подумала — випадково, буває в натовпі. Але руки відразу лягли мені на стегна, пальці впевнено ковзнули нижче, до країв сукні.

Чужий подих гарячий біля вуха.

Я різко розвернулася — точніше, спробувала.
Він не відпустив. Навпаки — однією рукою обхопив мене поперек талії, другою вже нагло ліз під тканину. Від чувака тхнуло чимось міцним.

— Гей, відвали, — кинула я різко, намагаючись вирватися.

Він тільки засміявся низько, притискаючи мене ще сильніше до себе. Рухався в такт музиці, ніби ми пара, ніби я сама цього хочу.

— Та розслабся, красуне. Тобі ж подобається…

Я відчула, як лють миттєво заливає все всередині.

Зуби стиснулися, а на руках почали проступати кігті.