18

(Ліля)

— Ну ти мій маленький, іди до тітоньки Лілі, карапузик.

Почувши моє запрошення, малюк стрімголов помчався до мене, але, не помітивши перешкоду у вигляді іграшкового трактора, перечепився й боляче впав на підлогу.

Я кинулася до нього.

— Давидику, бідолашний, іди, я тебе пожалію. Цьом. От бачиш, уже не болить.

Ніжно поцьомала колінку своєму малому племіннику й відпустила його.

Лея закотила очі.

— Мені іноді здається, що ти сюсюкаєшся з ним набагато більше, ніж я. Ми вже з Марком так не робимо, бо помітили: коли він падає і його починають жаліти, то він починає плакати ще більше.

Подруга посміхнулася.

— А якщо вдамо, що нічого не сталося, просто буде гратися далі.

Мої губи розтягнула самовдоволена посмішка:

— А зі мною він не капризує, бачиш?

— Але я втомлена, — потерла перенісся Лея. — Просто він тебе не бачить так часто, як мене. Я з ним узагалі цілими днями. Уже відчуваю себе якоюсь квочкою. Бути мамою, звісно, дуже круто, але іноді хочеться побути просто жінкою.

Я торкнулася її плеча.

— Кицю, тобі просто треба відпочити. Може, сходимо кудись, розвіємося?

Очі подруги засвітилися.

— Слухай, а це ідея! Може, залишити сьогодні Давида на Марка і піти разом розвіятись у якийсь клуб?

Вона побачила мої очі, сповнені сумніву, і уточнила:

— Та ні, Марк не буде проти. Ми візьмемо з собою твого бугая Олексія і з чистою совістю поклянемося Марку, що він за нами пригляне. Думаю, боятися приставань, коли з тобою поруч два перевертні, абсолютно безглуздо.

Взагалі-то я теж давно не відпочивала й зовсім не проти була б сходити з подругою потанцювати. Але братик у мене,  так-то, ревнивий.

Чи пустить нас із Леєю у клуб?

Хоча якщо ми пообіцяємо взяти охоронця, думаю, він не буде так сильно чинити супротив.

Лея, вже сповнена ентузіазму, потирала в передчутті руки.

— Та давай, Лілько! Скільки тієї молодості? Розважимось трохи, відпочинемо, а тоді поїдемо додому.

Нарешті я не витримала і здалася.

— Вмієш ти вмовляти, подруго. Була не була. Подзвоню зараз Олексію, попереджу, що планую сьогодні провести вечір не вдома. А ти давай домовляйся з моїм братиком. Ще не факт, що він відпустить тебе.

Лея знову закотила очі.

— Куди він дінеться? Повір мені, я вже Марка вивчила вздовж і впоперек і знаю, як його треба вмовляти.

Я хмикнула.

— Ну тоді збираємось. Куди підемо?

Вам треба було бачити, яким азартом загорілися очі моєї подруги.

— Я чула про прикольний клуб. Здається, “BetonBazz”. Можемо взяти його як пробний варіант.

— Здається, я щось про нього чула, — кивнула подрузі, погоджуючись з її пропозицією.

Вона відразу засуєтилася.

— Так, тоді я завезу Давидика, а ти збирайся. На зв’язку.