11

(Ліля)

— Покажіть, будь ласка, оці!

Я вказала продавчині на чергові парфуми. Вона дістала з полички флакон і ввічливо подала мені.

Я відкрила кришечку й понюхала — якийсь незрозумілий аромат.

— Підкажіть, це тестер? Я можу бризнути трішки? Не можу зрозуміти запах.

Дівчина кивнула, вказуючи на полицю:

— Звісно, на полицях у нас якраз представлені тестери для клієнтів. Тільки давайте спочатку я вам дам кавові зерна, щоб очистити рецептори.

Я вдихнула кавовий аромат, а тоді бризнула трішки з флакона і я-а-а-к чхнула!

Ні, все-таки експериментувати з новими парфумами поки що не варто. Якось іншим разом.

Я ввічливо попрощалася з консультанткою і вийшла з магазину.

У принципі я вже зробила всі свої справи, тож можна було дозволити собі трохи відпочити, перекусити.

Навпроти якраз був досить пристойний на вигляд ресторанчик, де можна було щось собі замовити й угамувати свій голодний і буркотливий шлунок.

Коли я розчинила вхідні двері, дзенькнули брязкальця, що висіли над ними, і я ступила всередину.

Атмосфера була затишною і стильною. Я зняла з себе сумочку й присіла в очікуванні офіціанта, який запропонує мені меню.

Але не встигла я дочекатися персоналу, як до мене за столик, прямо поруч зі мною, підсів якийсь чоловік. Його маленькі вузькі очі нахабно пройшлися по мені вологим поглядом.

— Тут не зайнято? Можу скласти чарівній леді компанію?

Я зовсім не хотіла проводити свій вільний час у такому сумнівному товаристві, тож ввічливо сказала:

— Ні, дякую.

Але чоловік ніяк не зреагував на відмову, лише махнув рукою офіціанту:

— Гей, шановний! Принеси дівчині келих шампанського за мій рахунок!

Я відповіла вже різкіше:

— Я ж сказала: ні, дякую. Мені не потрібна компанія, я збиралася відпочити на самоті!

Чоловік нахмурив брови й скривив тонкі губи. Потім облизнувся.

— Набиваєш собі ціну? Знаю я таких, як ви, — обожнюєте грати в ці ігри. — Його рука раптом важко впала мені на коліно й поповзла вгору, чіпляючись за колготки, а лице опалило блювотним диханням. — Не ламайся. Краще скажи, чого саме ти від мене бажаєш — я можу дати тобі багато.

Я не стрималася від такого нахабства й зарядила смачнющого ляпаса цій бридоті. Але мене так розізлив цей хтивий маніяк, що під час ляпасу я не стрималася й випадково трохи випустила кігті — тепер на і так червоному, надутому обличчі нахаби красувалися чотири смужки, які вже трохи блищали червоним.

— Ах ти ж паскуда! — він кинувся на мене, і я, боячись, що цього разу не стримаюся й завдам покидькові шкоди, закричала:

— Хто-небудь! Сюди!

На мій крик збіглися пара офіціантів і адміністратор закладу.

Одна з офіціанток налякано верескнула:

— Пане Юрію! Що з вами? Ця відвідувачка поранила вас?

Адміністратор торкнувся моєї руки:

— Дівчино, вам краще піти, поки не довелося викликати поліцію. Це наш постійний клієнт, а ви, здається, його образили й завдали йому фізичних ушкоджень.

Мене охопила лють.

Я зашипіла адміністратору:

— Я? Це ваш клієнт почав до мене чіплятися, лапати за коліна й пропонувати непристойності! Ви маєте захищати справжнього постраждалого, а не того, хто першим розпочав інцидент!

Адміністратор зашепотів:

— Дівчино, краще підіть по-хорошому. Цей клієнт обслуговується в нас давно, а ви вперше тут. Не чиніть ще більшого скандалу й не робіть проблем ні собі, ні нам.

У мене від цих слів остаточно зірвало дах.

— Та хто ви такий, що дозволяєте собі так зі мною розмовляти й настільки непрофесійно поводитися?! Негайно покличте власника, я вимагаю! Якщо ні — я сама зараз викличу поліцію, а ви станете свідками домагання до жінки! Негайно кличте власника ресторану!