Звір

поезія

 

ЗВІР

Що звір живе в мені за дивний?

Він пазуром штрикає душу :

Робити як волає мушу…

Це для його момент поживний.

 

Він добрий часто, інколи пихатий.

Сердитий, п’яний. А ще ходить

Гуляти поза тілом, та приводить

Мені приплід думок багатий.

 

Звір може довго спати, спати…

Читати між рядками, посміхатись.

А потім раптом із ціпка зірватись

Та знову когось покохати.

 

Він впертий, якщо справді хоче.

І принциповий сам до себе…

Що вимагає звір від тебе? –

Реве мов віл, або вірші стрекоче.

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше