Зворушлива історія

Поміж ланів широкополих, поміж гнізд птахів співучих, стоїть невеличкеє село квітуче, у якому повно людей гордих. Серед них також присутній Микола — головний герой нашої захопливої історії. Нещодавно цей роботящий, цікавий, сильний хлопець закохався у прекрасну дівчину із сусіднього села. Він її зустрів біля невеличкого озера, що розкинулось у лісі. Тоді Микола прогулювався, шукаючи невідому й незрозумілу мені музу. Зробивши з палиці собі сопілку, він почав грати милозвучну й заспокійливу мелодію, від якої затихло все: птахи, звірі, дерева та вітер. Раптом до цієї прекрасної, раніше нечуваної музики, додався якийсь жіночий спів. Микола був здивований такому, тому пішов шукати власницю такого ніжного голосу. На своє здивування, біля озера він зустрів дівчину неземної краси, яка сиділа на землі та милувалась природою.

— Привіт! — саме з такого слова Микола розпочав знайомство з нею.

— Привіт! — кокетливо підтримала розмову панна. 

— Мене звати Микола! — він був заворожений її блакитними очима, ніжною та чарівною шкірою, червоними губами, прекрасним довгим волоссям. Микола закохався в неї з першого погляду.

— Мене звати Марія, рада знайомству! — її очі звернули увагу на сопілку в Миколиній руці. — То це ти грав ту прекрасну мелодію?

— Так. А це ви так чарівно співали?

— Звичайно я! — Марія усміхнулася. — Давай ти знову так прекрасно зіграєш, а я заспіваю.

— Я не проти.

Почалася неймовірна вистава, у якій ноти фа, мі, ре, до весело кружляли навколо мецо-сопрано дівчини. Миколине серце билося неймовірно сильно, перебуваючи біля чарівної Марії. Вона змушувала його мозок  вигадувати сотні ідей, мелодій, історій, мільйони думок бігали по всьому тілу. Він зрозумів, що все ж таки знайшов свою музу.

Саме так Микола й познайомився з Марією. І ось, після двох тижнів грайливості, він все ж таки наважився освідчитися їй у коханні. Микола це зробить біля того самого озера, яке було свідком пробудження його почуттів.

Він уже все підготував для неймовірного сюрпризу, а саме… А ні, зараз вам про це не розкажу. Ви самі це побачите трішечки пізніше, але я признаюся, що Микола підготував щось дуже грандіозне та неймовірне. 

З хвилини на хвилину має прийти Марія. Поки її немає, Микола милувався озером. Воно таке чисте, що у ньому навіть видно кожну рибину. А який же красивий ліс навколо нього! На гілках сидять птахи та співають свої серенади; білки бігають та грайливо стрибають з дерева на дерево; працьовиті мурахи шукають їжу, яку вони хочуть принести своїй королеві; милі сірі зайченята стрибають туди-сюди, щоб оглянути територію, яка скоро буде належати їм та їхній свободі — усе це вирує у лісі та надає йому ту чарівність, за яку ми його любимо. 

І що не кажи, природа навколо нас прекрасна! Настільки прекрасна, що вже мені немає що про неї написати, бо це вже зробили мільйони інших письменників. А як же вони це зробили?! Спочатку було написано доволі зрозуміло: “Трава зелена, сонце світить, вітер присутній, навколо все красиво”. Ну от, усе написано чітко та ясно, а от зараз, щоб не бути схожими на інших, пишуть таке: “Через пухкий ґрунт пробиваються красиві зелені волокна, що охоплюють усю територію біля глибокої впадини, що наповнена водою. Де-не-де, палко врісши в землю, простягаються кремезні стовбури, що вкриті зеленню”. Ну й от нащо так незрозуміло писати? Звідки я маю зрозуміти, що йдеться про озеро, навколо якого росте трава та дерева?

Ой, та що я причепився до цього? Я ж взагалі-то розповідав про неймовірну природу, якою люди спочатку захоплюються, а потім такі: “Тут так красиво… Ну все, треба якнайшвидше цю красу прибирати: тут ми збудуємо завод”. Ну задля справедливості треба сказати, що не всі такі. Деякі люди стоять на захисті природи, наприклад, багато письменників у своїх творах засуджують її знищення. І знаєте де вони пишуть ту писанину (тавтологія)? У записниках, задля створення яких вирубують дерева! Що це, як не зрада!?

Ну добре, це був такий собі невдалий жарт. От я вважаю, що відмовлятися людям від дарів природи не потрібно, але також не потрібно ними розкидатися наліво й направо.

Наприклад, не вчиняйте геноцид тварин! Ну от я ще якось розумію, коли вбивають миленьку беззахисну тваринку задля того, щоб не померти з голоду. Але от нащо вбивати задля розваги!? Ми такими вчинками стільки видів погубили! А от уявіть себе на місці тих тварин. Ви такі безпомічні, голі, босі бігаєте, щипаючи травичку, і тут бац! На вас нападає тасманійський тигр із рушницею в руках, бо ви «стоїте погано» та й взагалі, маєте таку красиву шкіру, що гріх з неї не зробити тигрові шубу на зиму. Або уявіть таке: ви собі спокійненько ходите-бродите по своєму дому, і тут нізвідки з’являється мураха з величезною лупою, за допомогою якої спалює вщент ваш будинок. Ніяка страхова компанія вам не виплатить гроші, бо «мураха з лупою — це не страховий випадок». Ви можете подумати, що це ж буде рахуватися як пожежа, але ті компанії так не думають. Ну то що, дуже круто? Отож-бо!

Згадаймо не лише тварин, а й також рослини та інші дари природи, які грають ну прям ду-у-уже важливу роль у тому, щоб ми спокійно існували. За допомогою них ми харчуємося, зігріваємося, радіємо, милуємося, одним словом, нормально живемо. І от ми собі надмірно користуємося всіма багатствами природи, не думаючи про те, що багатьом з них притаманна скінченність. Наприклад, ми спокійно вирубуємо тисячі дерев на день, а потім такі, коли вже почнеться їхній дефіцит: “Ой-ой-ой, а що ж робити? Врятуйте! Дерев немає! Поможіть!” Людям притаманно братися за розум лише під кінець, коли вже щось на грані втрати. Але не треба так! Треба вже взятися! Зрубали дерево — посадіть два; з’їли полуничку — засадіть три гектари землі плантаціями полуниці, а потім будете наймати людей, щоб вони вам її збирали майже за безцінь, а самі будете дорого її продавати (уже краще експлуатуйте людей, а не природу); випили води… ну я й не знаю, гм-м-м, просто не забруднюйте та не витрачайте її дарма; хочете зірвати квіти для своєї коханої — перехотіть, уже краще штучні подаруйте їй, ніж знущатися із живих; викопали бурштин — правильно зробили, він для того існує, щоб його незаконно копати; знайшли родовище нафти — не чіпайте та нікому про нього не розказуйте, краще скиньте мені координати того місця.