Силач143

Шлях до наступного маркеру, який привів дівчат до будинку Силача143, зайняв зовсім трошки часу. Підійшовши прямо до дверей, Милашка03 раптом так сильно засміялася, що з її очей навіть потекли блакитні пікселі сліз.

— Чого регочиш? — здивовано запитала Вася.

Але на відповідь прийшлося почекати, оскільки Милашка03 все сміялася і сміялася. Коли сміх перейшов на якусь дивну гикавку, героїня нарешті силою зупинила себе і промовила:

— Та я тобі скаржилася на те, що, судячи з мого ім’я, я тільки на третьому місці за миловидністю. А цей чувак, — вона махнула рукою до будинку Силача143, — аж на сто сорок третьому місці за силою!

Милашка03 знову залилася сміхом, доки Вася згадувала, що їй потрібно робити зараз.

— В оголошенні було написано, що треба перейти до офлайн режиму.

Героїня нібито не почула цієї репліки і продовжувала гигикати та витирати сльози з очей. Вася хлопнула у долоні, але, вивчивши меню, не знайшла там жодного натяку на режим гри.

— Милашко03, як перейти до офлайн режиму? І навіщо взагалі…

Договорити Вася не встигла, оскільки з будиночка вийшов здоровенний троль з купою м’язів та великими рогами.

— Це хто тут шляється біля моєї хати?! — заревів він.

— Тікаємо врозтіч! — пискнула Милашка03, доки троль виконував анімацію сердитого реву.

Героїня зникла так швидко, що Вася навіть не встигла помітити напрямок її руху. Сама дівчинка, впоравшись з переляком, скочила за невеличку скельку, яка згенерувалася поблизу.

— А ну виходьте, погані боягузи!! — грізно говорив троль.

Вася не ризикувала виглядати зі скелі і тому не бачила, що робить троль. Однак, судячи зі звуків, він почав принюхуватися і обстежувати територію, повільно, але впевнено наближуючись до дівчинки.

Вася почала буквально тремтіти зо страху, оскільки не знала, що їй тепер робити. Милашка03 зникла і тому допомоги було чекати ні від кого.

Дівчинка якомога тихіше хлопнула в долоні і перед нею з’явилося меню. Вася листала його, не знаходячи нічого корисного, доки кроки троля лунали все голосніше.

Нарешті дівчинка натрапила на пункт «Допомога» і натиснула на нього, не надто розраховуючи на результат. Проте погортавши розділи, дівчинка знайшла підпункт «Виклик героя». Вася виконала всі запропоновані дії, майже не сходячи з розуму від страху до троля, і поруч із дівчинкою на траву плюхнулася Милашка03.

— Ой… — сказала героїня, потираючи п’яту точку, на яку їй довелося приземлитися.

— Ти навіщо залишила мене?? — сказала Вася тихо, але втім і дуже грізно.

— Так а шо, — прошепотіла Милашка03, — він тебе з’їсть і я буду на волі!

— З’їсть?! — майже крикнула Вася, що було великою помилкою, оскільки десь рядом роздалося «Ага!» від троля і період, з яким його ноги гупали об землю істотно зменшився.

— Сподіваюся, — проговорила Милашка03, все ще корчачи обличчя від болю.

— Чому ти не співпрацюєш зі мною?

— Так а шо, — знов сказала героїня, схоже, свою улюблену фразу.

— Що я тобі такого зробила? — майже не плачучи спитала Вася.

— Річ не у тім, що ти зробила, а у тім, що ти не зробила.

— І що ж я не зробила?

Звук з яким троль втягував носом повітря, здавалося пролунав над самим вухом Васі.

— Не прислухалася до прохання своєї робітниці… — обурено пробурмотіла Милашка03 і додала, начебто Вася була зовсім глупою, —тобто мене!

— Яке прохання?

— А от треба було прислухатися!

Якби не троль поблизу, Вася би закричала на Милашку03, але здоровий глузд підказував, що треба вести себе тихіше. І поквапитися з рішенням проблеми.

Прохання, прохання… Яке таке прохання? Міркуванням Васі страшенно заважало відчуття переліку і дівчинка примружила очі і закрила вуха, щоб зосередитися.

Все, що вона чула від своєї героїні — це постійні скарги. Ім’я не те, але його більше не можна змінити. Квест не хоче виконувати, але вже запізно від нього відмовлятися. Одяг не зручний для бійок… Точно!

Вася тихо хлопнула і перед нею, як полярна зірка для моряка, що загубився, засяяв пункт меню «Змінити скін». Дівчинка натиснула на нього і замість меню з’явилася без емоційна крихітна версія Милашки03, яка повільно крутилася навколо своєї осі. Вася швидко натискала на стрілочки, від чого на мініатюрі її героїні змінювалися то кофти, то штани, то взуття. Дівчинка зупинила свій вибір для Милашки03 на кремовій сорочці, коричневих звужених штанах і високих чобітках без підборів, через що героїня почала виглядати як піратка.

Закривши меню, Вася подивилася на Милашку03. Та розглядувала себе, сяючи від задоволення. Коли дівчинка та героїня зустрілися поглядами, Милашка03 кинулася обіймати Васю.

— Дякую, дякую, превелике дякую-ю-ю! — майже не співала героїня. — Можеш на мене розраховувати.

Милашка03 підморгнула здивованій Васі і, на що дівчинка аж ніяк не розраховувала, підвелася з місця.

— Агов, чортеняка, ми тут! — крикнула Милашка03, склавши руки рупором біля рота.

— Ти що твориш?! — верескнула Вася. До того, щоб лишитися свідомості від страху, дівчинці було вже не далеко.

Проте Милашка03 не звернула на Васю уваги. Вона рівно стояла, вперши руки в боки, і чомусь несамовито радіючи.

Кроки троля гупали вже десь зовсім близько і Вася несвідомо вжала голову в плечі, очікуючи на гірше.

— А, тю, це ти, Милашко03… — раптом почула дівчинка грубий голос троля.

— Здоро́во, як справи? Я і не знала, що в тебе таке тупе ім’я! Силач143, ха-ха-ха!

Милашка03 переступила через Васю і пішла до троля, широко посміхаючись.

Дівчинка виглянула з-за скелі, коли троль та її героїня вже завершували своє дивне привітання, яке складалося з серії різноманітних рукостискань та хлопків, і тепер герої вже по-дружньому обіймалися, плескаючи один одного по спині.

— Та знаєш, так собі, — герої почали розмову, ніби Васі тут не було.

— Мій творець — бовдур, — продовжував Силач143. — Скаржиться постійно на своє життя… То йому його руда шевелюра не подобається, то якась дівчинка, яку він дражнить у школі, постійно збігає після уроків і він ніяк не може зарядити їй в обличчя сніжком…