3 розділ

Проснулась я в хорошому настрої. Чудовий сонячн й ранок. Час збиратися до університету. Завтра зможу відпочити бо настане суботе, напевне цілий день буду валятись в ліжку. Я піднімаюсь з ліжка, потягуюсь і прямую у ванну кімнату. Чищу зуби і вмиваюсь а після цього іду в кімнату переодягатись. Бачу на кухні стоїть Денис і п'є чай чи каву. 

— Доброго ранку соню. — голос в нього бодрий. Напевно добре виспався не те що я через нього.

— Доброго ранку. Хочу зауважити я не Соня а Кароліна. — говорю я з хитрим виразом обличчя. 

— Бачу наша красуня сьогодні не в настрої. 

— Ага. Якби не твоя поява тоспала б солодко. — сказала я тихо.

— Ти щось казала? — сподіваюсь він не розчув всіх слів.

— Кажу заснути довго не могла. — він усміхнувся хитро а я попрямувала до кімнати. 

В кімнаті хвилин 15 вибирала одяг. Знайшла коротку чорну спідницю і білу блузку напівпрозору. Для неї підійде мій новий білий і красивий комплект білизни. Хммм, цікаво а Ден зацінить?... Одягнувшись спустилася я вниз на кухню, там були мама в не дуже хорошому настрої і Ден, вони про щось говорили. Сьогодні часу на сніданок в мене немає, я не подивилась на часи і вже спізнююсь. Я бистренько підійшла до мами, обняла її і поцілувала.

— А мені поцілунок? — здивовано з усмішкою сказав Ден коли я вже хотіла виходити.

— Вже розбігся. 

— А обійняти хоча б. — сказав він і наставив руки ніби хоче обійнятись.

— Вибач але на тебе часу немає.

— Кароо! А що це буде. Не хами Денису. Краще обійми і йди вже бо і так спізнилась. Що цілу ніч можна робити що ти проспала. — ох мамо, знала б ти що я думала всю ніч про цього йолупа... і думки мої були не з простих хороших а скоріш гарячі і запальні. Я бистро нехотя обійняла Дена і вибігла з будинку. До універу іти було хвилин 15 тому я ходила пішком. Біля нього мене чекала Марина і ми разом ішли на пари. 

— Каро ти зовсім здуріла. — говорить вона обіймаючи мене. — ти бачила години. 

— Привіт. — привітався до мене її хлопець Костя. Він був хорошим і підходив подрузі. От би і мені повезло з хлопцем як і їй. 

— Привіт Костю. Вибач Марі я просто проспала. Знала б ти що вчора сталось зі мною. Ти зараз в обморок упадеш. 

— Ти мене заінтригувала. Розкажеш все після пар в кафе.

Ми побігли на пари і коли закінчився час учоби ми пішли в кафе. Там я все розказала подрузі і ми ще трішки потеревенили і пішли по домах. В дома мене знову чекав сюрприз. Клятий Ден привів свою дівчину Мілану. Вона мене вже з першої секунди вибісила, крутиться біля нього і вертить своєю попою. Що він в ній найшов, видно ж що вона ще та стерва яка прикидається невинною. Це струнка блондинка в короткому платі на високих підборах. 

— Ооо Мілано познайомся з Кароліною. Каро я тобі розповідав просвою дівчину. Я вас залишу на одинці не на довго. — обняв мене і пішов на другий поверх. Тільки він відійшов в неї зразу змінився погляд з хорошенького на злий і підступний. 

— Привіт Мілоно. Розказуй щось про себе. Як ви довго разом з Деном?

— Дівчино, як там тебе, здається Кароліна. Я тобі не та що буде шось тут торочити. Ми зробим вид що ми гооворимо і я скоріше вже забирусь з цього дому. Щоб ні тебе ні твою прибацану добреньку маму більше не бачити. А ще до мого Денчика не лізь. А то бачу як ти перед ним тут крутишся і світишся вся. Я таких шкур як ти багато бачила. 

— Ти хто обше така щоб в моєму домі таке говорити. Обше якась не нормальна. 

— Ти кого тут ненормальною назвала. Іди краще блузку переодягни а то вділа якесь лайно на себе і світиш своїми недосіськами. 

— На відміну від тебе в мене вони свої. 

— Ах що ти сказала стерво! — після цих слів вона нагло вчепилась мені в блузку і потягнула її порвавши. — Заараз ти в мене дістанеш. Будеш знати як до мене щось говорити. 

— Та відстань від мене курво. Якась не адекватна відьма. Навіщо ти приперлась в мій дім. — я потягнула її за волосся і вона як свиня грохнулась на підлогу скользнувши на своїх підборах на високій шпильці. І як завжди в цей момент треба було з'явитись всім, і мамі і Дену. Вона ж почала розігрувати якусь виставу. Почала плакати і кричати на мене чому я така зла і не приймаю її в своїй хаті. 

— Ах ти ж стерво. Я тобі ще покаду де раки зимують. Сказала я тихо. 

— Мила, Мілано. Що сталось. 

— Та як мені здавалось добра дівчина просто налетіла на мене. Почала обзивати і попхнула так шо я аж боляче впала і зламала каблук. — говорила вона рюмсаючи. 

— Та що ти говориш. Ти сама на мене налетіла а я всього навсьго хотіла познайомитись ближче. Ще й блузку мені порвала. 

— Ти сама її порвала коли пихнула мене. Не звертай все на мене. 

— Каро! Я розчарований. Я думав ти гарна спокійна дівчина а насправді така зла і жорстока. Мілана і мухи не образить не говорячи вже про те щоб нахамити і порвати одяг. Я від тебе такого не чекав. Ти... ти просто жалюгідна. — в його очах я побачила злість і розчарування. 

— Каро! Іди в свою кімнату і не виходь звідти до поки Ден і Мілана не підуть. Подумай над своїми діями. — після слів мами мої очі наповнились слізьми. Мені стало обідно я мовчки обернулась і побігла у свою кімнату. Закрила двері і впала на ліжко почавши плакати. 

— Чому життя таке не справедливе! Ненавиджу цей світ! Ненавиджу цього Дена і його стерву. Я просто не можу. За що це все мені. — прокричала я плачучи. 

Мій вечір пройшов у кімнаті. Я весь цей час плакала, ще говорила з Мариною а потім знову плакала. Ще до мене стукала мама і кликала їсти але янічого не хотіла і невідповідала їй. Цієї ночі я заснути не змогла.