2. Марина

Було враження, що якщо існує минуле життя, то в своєму попередньому я явно обожнювала добряче косячити й методично псувати собі карму на майбутнє. Бо інакше пояснити, чому саме цей задоволений придурок тепер стоїть переді мною й називає мене «сестричкою», я просто не могла.

Я дивилася на Макара й відчувала, як усередині повільно закипає роздратування. Він виглядав занадто спокійним для людини, яка не так давно облила мене колою й ще й виставила винною.

— Ви вже знайомі? — обережно перепитала Олена, переводячи погляд з мене на нього.

— На жаль, — буркнула я раніше, ніж Макар встиг відкрити рот, але його губи сіпнулися в ідіотській посмішці.

— Не драматизуй. Це була випадковість.

— Так, звісно. І твої тупі жарти теж випадково вилітали? — в цей момент я помітила попереджувальний погляд тата.

— Марино…

— А що Марина? — я схрестила руки на грудях. — Я маю робити вигляд, що все нормально?

Макар сперся плечем об дверний отвір і ліниво та спокійно подивився на мене.

— Якщо чесно, я не очікував, що ти настільки образишся через трохи коли.

— Через трохи коли моя сукня стала прозорою посеред магазину, — різко відповіла я. — Але тобі, мабуть, було дуже смішно.

На секунду він замовк, але вже за мить на його обличчя повернувся нахабний вираз.

— Ну, якщо вже відверто, то так. Трохи смішно було.

— Макаре! — обурено видихнула Олена.

— Що? Я хоча б чесний.

Я закотила очі й сіла за стіл, подумки рахуючи до десяти, бо ще трохи і я реально запущу в нього тарілкою, хоча я ніколи не страждала таким, як бити посуд.

Тато сів поруч зі мною, а Олена почала накладати вечерю, намагаючись врятувати ситуацію.

— Марино, я приготувала пасту з грибами. Тато казав, що ти любиш.

— Дякую, — тихо відповіла я.

— О, вона ще й гриби любить, — протягнув Макар, сідаючи навпроти мене. — Стільки нової інформації за один вечір.

Я підняла на нього погляд, але йому він, звісно, був до одного місця.

— А ти завжди такий нестерпний чи тільки зі мною?

— Не знаю. Може, ти просто викликаєш у мені найгірше.

— Повір, це взаємно.

Олена нервово усміхнулася й подивилася на мого батька, ніби благала його щось зробити, але тато лише важко зітхнув.

— Давайте хоча б першу вечерю проведемо нормально.

— Я тільки за, — одразу сказав Макар і потягнувся до склянки. — Це Марина чомусь налаштована агресивно.

Я мало не вдавилася водою.

— Ти серйозно зараз?

— Абсолютно, — і так невинно кліпнув очима, що якби я щойно увійшла, подумала б, що він свята невинність, але мені дуже хотілося врізати йому чимось важким, причому бажано стільцем.

Всю вечерю він продовжував мене дратувати. То кидав якісь дурні коментарі, то дивився з цією своєю ідіотською усмішкою, і я помітила, що ця ситуація його страшенно веселила. А ще я зрозуміла, що йому явно подобалося спостерігати, як я злюся, але я вже майже перестала реагувати, коли він раптом нахилив голову набік і спокійно сказав:

— До речі, тобі краще замикати двері в кімнату. — Я напружилася.

— Що?

— Бо ти, здається, забула штори закрити після душу. — Тато різко підняв голову, а я завмерла.

— Макаре! — майже крикнула мачуха.

— Та що знову? — він фиркнув. — Я випадково проходив повз. — В цей момент моє обличчя моментально спалахнуло.

— Ти хворий?! —  не витримала я, але хлопець лише задоволено посміхнувся.

— Я пожартував, — серйозно сказав він, і я полегшено видихнула, але ненадовго. — А може, і ні.

— Замовкни, — прошипіла я.

— А то що? — я різко підвелася з-за столу, аж стілець мало не впав.

— Я тебе ненаводжу.

Макар сперся ліктем об стіл і подивився прямо мені в очі.

— Не поспішай. Ти тут тільки перший день.

В мене було зараз дуже велике бажання прибити його власними руками, але я лише мовчки розвернулася й пішла до сходів.

— Марино! — почувся за спиною голос тата.

— Я втомилася, — кинула я, навіть не озирнувшись, і тільки коли зачинила двері своєї кімнати, то дозволила собі голосно видихнути.

Просто чудово.

Мало того, що мене вирвали з мого життя й привезли в чужий дім, так тепер ще й доведеться жити під одним дахом із самозакоханим ідіотом, який, здається, поставив собі за ціль довести мене до нервового зриву.