Розділ 25

Мілана

–Люба,все добре?–стурбовано запитує мама під час вечері.

–Так.–сухо відповідаю.

Але ж це повна брехня.

Стискаю у руках виделку.Із мною все в порядку.

Все чудово.

–Доречі,як тобі Аріна? Така хороша дівчина,повністю підходить Ратміру.–промовляє матір,ще більше випрямивши спину.

Хороша?

–Я теж так думаю.

Вичавлюю з себе фальшиву посмішку.Всім глибоко всеодно,що твориться у мене всередині.Можливо, це і на краще.

–Думаю,треба влаштувати їм зустріч.Хай детальніше пізнають одне одного.

Я киваю.

–Доречі,що змусило Ратміра переїхати в свою  квартиру?–раптом цікавиться Сергій.

Я кладу ніж на тарілку та тяжко видихаю.

–Ми подружилися,але вирішили цінувати простір одне одного.–переконливо відповідаю я, беручи склянку апельсинового соку.

–Справді?

–Ну звісно..

Намагаюся зібрати думки до купи.Незнаю, як правильно сказати батькам,що мені необхідно знову повернутися в Дніпро на деякий час.

–Мам,слухай.Я хочу на деякий час поїхати в Дніпро.Мені просто необхідно побачитися з Вікою і Аделіною.

–Мілано,а університет?

–Уже практично кінець другого семестру.Я все здала і у мене немає жодних боргів.

–Мила,все точно добре?Ти дивна якась.

–Чого б це?Все справді чудово.

–Коли хочеш поїхати?–цікавиться Сергій.

–Вже завтра.

Мама проводжає мене в коридор, після чого ми прощаємося і я іду. 

Швидко спаковую речі.Беру найнеобхідніше:одяг, взуття і доглядову косметику.Телефоную подрузі,щоб знати чи хоч рада вона буде мене бачити.

–Привіт.–радісно вітається Аделіна.

–Можна приїхати до тебе на деякий час?

–Щось сталося?Звісно приїжджай!

–Давай,коли я буду в тебе детальніше все розповім?

–Добре.

Опановую розум.Намагаюся подружитися з порожнечею,яку Мір залишив після себе.Мені дуже погано і боляче.Серце тепер,пошматоване на маленькі клаптики, які я сама вже точно не зберу.

Приводжу себе в порядок за допомогою косметики та одягаюся в джинсові шорти та короткий топ.

Обіцяю,ніхто окрім подруг не дізнається, як я відчуваю себе насправді.

Дорога зайняла у мене близько семи годин.

Семи повільних годин.

Припарковую машину біля під'їзду Аделіни.Вони живе у досить пристижному кварталі.

Це помітно відразу.

Я зможу.Я розберуся з усім цим.

Доречі,історія Вікторії(подруги Мілани)та Раміля(брата Аделіни)вже доступна для читання)