Розділ 15

Зібратися до Ратміра не завдає труднощів.Я вирішила бути у зручному одязі:футболці та шортах,а волосся збираю у кінський хвіст.В мене вже немає сил на роздуми,щоб вдягнути щось доречне.Перед заняттям спускаюся на кухню за перекусом.Ним слугує протеїновий батончик.

Двері у кімнату Міра не замкнені,там було дуже темно,і я ледве розгледіла його постать.

–Ти вампір,чи що?Можна штори відкрити?

–Можна.

Приміщення миттю освітило сонячне світло,і я побачила хлопця,що виглядав розслабленим та зосередженим на телефоні.

Я мовчки сіла за письмовий стіл та відкрила ноут з лекцією про деференціальні рівняння.

–Почнемо,з простого.Що тобі відомо про деференціальні рівняння?–спокійно запитала.

Радомир швидко відірвав очі від телефону,та зосередив свій погляд на мені.

–Нічого.

Емоції хлопця не видають нічого особливого,що полегшує моє завдання.

–Добре.–почала говорити я.

–Диференціа́льні рівняння — рівняння, що встановлюють залежність між незалежними змінними, числами, невідомими функціями та їхніми похідними. Невідома функція може бути як скалярною, так і векторною.–Наведи мені приклад де саме розв'язання цих рівнянь,викликало у тебе труднощі.

–У рівняннях першого порядку.

Я з усіх сил намагалася донести матеріал хлопцю,і мені здалося,що дещо він зрозумів.

–Я думаю на сьогодні досить,взавтра можемо продовжити.

–Добре.–останнє,що почула перед тим як покинути кімнату Міра.

________________

Наступний день видався якимось паршивим.Купа нового матеріалу,від якого у мене голова була вже квадратна.Але сьогодні треба ще позайматися із моїм ''братом'' якщо вже я пообіцяла,то зроблю.

Пройшовши повз вітальню,я пильно вдивлялася у хлопця.Він сидів дивані,та тримав у руці склянку,більш за все з віскі.Його брови були насуплені а губи задумлено вигнуті.

Ну який він гарний–мимоволі подумала.

–Чого тут стоїш?–з моїх роздумів мене викинув голос Ратміра.

Ну що за дурень?Добре,що не розуміє.

–Я?Досліджую дерев'яну поверхню,там дуже багато мікроорганізмів.–відповідаю.

–Шо?

–Куряче капшо,блін.А ти чого сам п'єш?

–Складеш мені компанію?–запитально вигнув брову.

–Ну давай,налий і мені.

Мір приніс склянку,в яку налив рідину темно коричневого кольору.У напої відчутні нотки  фруктів, прянощів і карамелі. 

Це справді смачно.

–Можна у тебе дещо спитати?Тільки дай чесну відповідь–зробивши ковток напою, хлопець дивився десь в далечінь.

–Ну задавай.–з подивом відповіла я.

–Як ти відчувала себе,коли 5 років тому,почала зустрічатися із іншим?–Рад сильно стиснув склянку.

–Коли таке було?Ти мене покинув.Мені так твоя матір сказала–я голосно пирхнула

–Що?