Розділ 10

Я довго стояла на місці,не в силах зробити крок.

Чому він був так близько,і що він взагалі несе?

Але в мої роздуми втрутився Зевс,якого треба було погодувати.Тому я зняла вологий верхній одяг,та швиденько насипала корму у собачу тарілку.

А потім я гортала стрічку інстаграму, не розумію чому більшість людей просто хочуть показати своє ідеальне життя,але насправді воно повне лайно.Я взагалі там рідко сиджу, через пораду психолога ''бо соцмережі– джерело депресії.''

За годину після цього, ми з пібулем ніжилися на м'якому білому дивані,але дзвінок у двері зіпсував нашу ідилію.

Закладаюся це він.

–Впустиш?Я тут теж вже взагалі-то живу.–козел запитально вигнув брову.

–Проходь.

–Ого,ти навіть не назвала мене козлом?

В думках я називала його набагато гірше.

–А хіба є сенс?–грубо промовила.

–Ось половина моїх речей–Мір кивнув у бік валіз.

Це весь одяг?Я навіть здивувалася,хоча вже давно знала що у нього все саме найнеобхідніше.

–Це що за..?Собака тут?–я побачила по погляду хлопця, що він не в захваті.

А я що говорила?Нетреба звинувачувати мене та кривдити.

–Перепрошую?Щось не так?–я намагалася пожартувати.

–Мілано ти в курсі що граєш з вогнем?

О ні,він знову зменшує відстань між нами.Я не можу думати тверезо коли він так близько.

Серце гупало так що мені здається,Ратмір теж це почув,але попри це я намагаля бути серйозною.

–Ні–процідила.

–Ой, а дарма.– він доторкнувся до мого коричневого волосся,і навіть такий дотик викликав у мене мурахи.

–Слухай,давай я тебе до психлікарні відвезу?–злісно промовила.

Натомість Мір нічого не сказав,а я лише кивнула у бік його нової кімнати.Інколи я дивуюся від цих тупих ідей Сергія,треба ж до такого додуматися.

Через деякий час,мені набридло сидіти у вітальні,тому зібравшись із силами я піднялася нагору до себе.

Але не очікувала що через півгодини я почую крики, і швидко спустившись на перший поверх я побачила Міра який відбирав у Зевса футболку.

Як малі діти–подумала я.

Я розумію, що мій зведений несповна розуму,але я була здивована від реакції пітбуля.

–Зевс!Заспокойся.

Я спустилася до кухні,де впринципі і проходила''битва''

Пітбуль зупинився,повеляв хвостом та з піднятою головою пішов до мене.

–Що це за створіння?–поклавши свою білу футболку у смітник запитав Мір.

–А теж інколи запитую себе,хто ти такий.– я підморгнула.

Знаєте,якщо вже він жартує на такі неприйнятні теми,я теж буду.

–Не смішно.

–До тварин теж треба підхід,Міре.–крикнула з кухні,коли шукала свій улюблений кокосовий батончик.

З тваринами інколи складніше подружитися ніж з людьми,окрім собак, я і люблю котів,але мама не була у захваті коли я запропонувала завести когось із них.А своєму рідному братові вона не змогла відмовити.

Ну що за НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ!

–Повтори ще раз.–хлопець зненацька з'явився у кухні,і я навіть не змогла зрозуміти коли він опинився зовсім поряд із мною.

–До тварин треба підхід.

Хіба він не почув?

–Ні.

–А що?–я запитально вигнула брову.

–Ім'я,ще раз.

–Мір?

–Чорт,Мілана де тут смітник?

Мимоволі глянувши на Ратмира я побачила як його губи стали однією лінією,а руки зібрані в кулаки.

Чого він злиться?

Йому не подобається як я його назвала?Добре тоді буде''Цап''

Повністю підходить.

Ну що за день,треба піти хоч до тесту підготуватися.

        У мене також є свій тгк''Книжкове серце''

       У кого які версії,стосовно поведінки Радмира?

Хм..????