Розділ 9

За вечерею здебільшого розмовляли батьки,я лиш відповідала на їхні запитання,та грала в ігри з Зевсом.Все було б добре якби вони не сказали нам з Ратміром, що прийняли важливе рішення.

–Щось сталося?–вони виглядали схвильовано.

Здебільшого після таких ''важливих рішень'' у мене ставався мало не інфаркт міокарда.

–Ми з Христиною побачили що ви не дуже ладнаєте, тому, ми вирішили щоб ви разом проживали у одному домі.

–Ви знущаєтеся?Скільки можна?Я не буду з ним жити!–обурено промовила.

Я ніколи не очікувала таких подій навколо мене,жити з хлопцем у одному домі,щей бо біса красивим!

Ми повбиваємо одне одного!

–Ми хочемо як краще!Буквально місяць,чи вам тяжко?Ну тоді я вживу заходів.–промовив Сергій,зробивши ковток апельсинового соку.

Кредитки,машини,вечірки та безмежні покупки книг,все буде під забороною!

Я перезирнулася із своїм''братом'',Сергій до цих пір нічого незнає?Як це кумедно!

–Я згоден–долинуло ззаду.

Він дурень?Я не витримаю спільного проживання.Моє спокійне життя скотилося під три чорти!

–Добре.–процідила.

В мене немає вибору.

–От і добре,Міре ти переїжджаєш до Мілани,взавтра.–скокійно сказав Сергій.

Дуже велика імовірність того що це була ідея Сергія а не мами,це стовідсотково.

*************

Наступного дня прокинулася зовсім розбита,як я взагалі уявляю спільне життя з ним?Лив сильний дощ,ще більше додаваючи мерзенного відчуття.

Але я тепер не одна,тобто є ще Зевс?А Мір не любить собак.

Точно,моя помста буде жорстока!

Випивши склянку холодної води з лимоном,я вирішила погуляти з собакою.Вулиці були безлюдні через погоду,а повітря набагато приємнішим ніж удома.

Я ось так блукала вулицями близько години,а потім повернулася додому,з трохи кращим самопочуттям.

–Зачекай–відкриваючи двері до квартири почула дуже знайомий голос.

Він так скоро збирається переїхати?

–Ну що?

–Батько сказав вже переїхати.Чого така мокра?

Реально,він його слухатиме?

–Ти реально?Ти послухаєш Сергія?У тебе свій готель,тому чого б це ти хвилюєшся за те що залишишся без грошей?

Вислухавши це хлопець почав скорочувати відстань між нами до мінімальної, а точніше до такої,що я відчувала його дихання на своїй шкірі.

–А може причина не в цьому?Я тобі ще не помстився.–серйозно промовив.

–За що ти мені мстити збираєшся?В тебе всі вдома?–я мало не кричала.

Реально,що я йому зробила?Це він мене кинув!

–Ти реально не розумієш?

–А маю?

–Забуть.

Реально забуть?Він мене спочатку звинувачує а потім забуть? Отак просто?

 І що він робить?Правильно розвертається і іде геть.

НЕСТЕРПНИЙ!

Мене також можна знайти у тгк ''Книжкове серце"