Розділ 3

Наші дні 

Після того що сталося,світ ніби став чорно-білим,без будь яких барв.А життя?Воно має сенс?

Чи те прокляте кохання?Яке приносить тільки страждання.

Правильно,воно знищує живе,пропалює душу,і люди тоді дають собі клятву.Але знову повторують ті ж помилки.Всі ті щасливі моменти які ми з Міром прожили,знижчив він сам!

Ненавиджу його.НЕНАВИДЖУ!

Мені треба  комусь все розповісти,інакше я зійду з глузду.

Шукаю у контактах номер найкращої подруги та починаю телефонувати.

Гудки..гудки..гудки.

–Мілана?Привіт.

–Адель,можна я до тебе приїду?–відчуваючи що у горлі збирається неприємний ком,я починаю стримуватися але у мене погано виходить.

–Так звісно,я бачу не все ок.Чекаю–стурбовано промовила подруга.

Що із мною?
Беру таксі,та всю дорогу реву як повна дурепа,на щастя таксист не допитувався,а просто мовчки виконував свою роботу.Щей гроза розпочинається,напевне весь світ змовився проти мене.

Приїхавши до місця назначення,навалююся на Аделіну і з своїми сльозами невзмозі вимовити ні слова.

–Мілано,скажи що сталося?–промовила подруга, і в той момент подала мені серветки.

–Він..тут–невзмозі зупинити сльози,кажу їй як є.

–Хто?–дівчина здивовано дивиться на мене,недопетравши про кого я.

–Рат..Ратмір–непрохані сльози не зупиняються,а вириваються назовні ще гірше.

Кохання–штука небезпечна, обпіклася ним один раз, але так що шрами залишаться надовго.І їх вже не вилікуєш,з ними назначено жити до кінця.Виносити той біль як перший раз.

А це нам Доля так говорить.

–Лано,не плач,все добре,чуєш?–подруга міцно мене обійняла.–Він не вартий твоїх сліз.

Легко говорити,може це я не варта його кохання,тільки цікаво що я зробила не так.

–Все,я дзвоню Віці.

Віка–ще одна моя найкраща подруга.
Просто вона вчиться в іншому університеті тому ми бачимося не так часто.

Але попри це тримаємо теплі стосунки.
Їй теж зараз не просто,вона теж настраждалася через дуже яскраво описане кохання у книгах та фільмах.

Її причина страждань це Динар–старший брат Адель.
Недавно ми дізналися що хлопець,зробив їй дуже боляче. Вона не хоче купи запитань від нас, але все ж їде сюди.

Я їй заздрю,вона тримає біль у собі,а я так не можу,інакше точно помру.

Весь час ми розмовляти,я їм можна сказати всю душу вилила,і Віка нестрималася теж все розповіла.

І на наступний день,мені навіть краще стало,тепер я готова зустрітися з ним віч на віч.

Пора вже брати себе в руки.

–Якби твоїм новим братом був хтось інший,але не менш красивий,ти б не відмовилася.Правда?–подруга двозначно мені підморгнула.

Серйозно?Навіть якби це був незнайомий хлопець,хорошого мало у тому що у мене буде зведений брат.

–Ти!–я взяла подушку та почала бити Адель,і Віці перепало теж, звісно.

Ай справді,я зіпсувала вечерю батькам,вони ж не знають причини.І подумали що я як корова, коли їй показали шмат тканини червоного кольору, різко рвонула незрозуміло куди.
–Ну давай я тебе проведу.
–Дякую Адель якби не ви з Вікою.то...
–Вдячність лишня! І навіть не думай через колишнього не ходити в універ!

От шкапа,я хотіла подякували їй, а вона сказала,що вдячність лишня.

–Я намагатимусь.–промимрила.
Вийшовши з під'їзду у якому мешкає дівчина та поїхала додому.
Зайшовши в будинок я побачила маму та Сергія.Міра на щастя не було.

–Мілано все у порядку?Де ти була,ми з Сергієм так хвилювалися!–плачучи мама підбігла до мене та почала засипати запитаннями.

–Мамо,Сергію вибачте що завдала вам стільки клопоту та зіпсувала вечерю.Я просто згадала що в мене проєкт був не зроблений.
А він на дуже багато всього випливає.

–Мілано ну ти попереджай нас на наступний раз, добре?–сказав Сергій стурбовано.
–Так звичайно вибачте ще раз.

Ну що брехала не в перше.

Акторської майстерності мені не позичати.
______________

Цікаво коли ще Мілана,використовувала свою майстерність[]

_____