Розділ 1

Людей люблять за недоліки а не за переваги.

©Мілана Карпенко ©

Я сиділа вже на четвертій парі за сьогодні,втупившись в вікно,та замріяно думаючи про те, як прийду додому та ввімкну свій улюблений серіал.

Але я була така голодна після всіх занять,що вмовила піти свою найкращу подругу разом із мною в найближчий ресторан.Від самого ранку до шостої вечора нічого не їла,через те що сьогодні професор зачислив мене своєю служницею.

Адель сказала що я сама винна,тому що,не змогла відмовити у допомозі з презентацією.Бо я ''занадто добра душа''

Так, може вона права,але відмовити було б невічливо з мого боку, тим більше навіть без зв'язків своїх батьків,в університеті я одна з кращих по навчанню.

Звісно,існують ті які 1+1 не додадуть,але їхні батьків все вирішать, і найгірше, що їх це влаштовує.

Незнаю чому,але в мене передчуття що щось на мене очікує,але я не можу зрозуміти,що саме.
 

Коли ми з подругою зайшли в ресторан та почали роздивлятися меню,мені захотілося трошки ''неправильного'' харчування,тому я замовила собі сирну піцу.А вона стейк та салат.

За вікном погода просто чудова,правда настрою зовсім немає.

Коли нам принесли замовлення я подивилася на їжу,і зрозуміла що апетит зник.

–Мілано,все ок?Ти дивна якась сьогодні.–Аделіна поклала виделку та стурбовано глянула на мене.

Ох,якби я сама знала що сьогодні із мною.Я завжди думала що у мене немає інтуїції та передчуття,але напевне це не так.

–Незнаю,Адель–я знизала плечима та ще раз глянула на піцу –Я вже не хочу їсти.

Дивно звісно якось,до періоду коли в мене настрій змінюєть кожні 0,0000001,ще довго.

Раптом ми почули звук вхідного повідомлення на моєму телефоні.

Це була мама

Мама: Мілано я сподіваюся ти не забула що сьогодні у нас вечеря з моїм чоловіком.?

–Триндець–викрикнула я,починаючи  збирати сумку.
–Щось сталося?–нахмуривши брови спитала у мене подруга.

Сталося,сьогодні у мене вечеря із моїм новим батьком,у мене звісно вибору немає,головне щоб мама була щаслива.

–Сьогодні  вечеря з Сергієм,тому мені треба поспішити додому,вибач.–розплатившись за піцу,яку я навіть пальцем не торкнулася я обійняла подругу та пішла до машини.

–Нічого–розчаровано видихнула дівчина–Тоді я  зателефоную Єгору,хай приїде.

Дорога до мого будинку на машині близько 20 хвилин,тому я доїхала досить швидко.
Першим ділом після того як я зняла свій джемпер та кроси ,було те що я,побігла до кухні.

–Привіт мам,–я схопила шматочок камемберу

А що ви думали?Перед вами людина,яка просто обожнює сир..

–Привіт донь,до мене дзвонив дядько Мар'ян,він на деякий час поїде до Норвегії у справах,тому просив тебе подоглядати за Зевсом.Можеш його навіть до нас забрати.
–За тим пітбулем?Я тільки за–мимоволі посміхнувшись,я взяла скланку до рук,та випила води.

Не дивно чому саме мені доручили за ним доглядати,а не Ліні,його доньці.

По-перше,я  не боюся Зевса,а по-друге,він виконує тільки накази дядька Мар'яна та мої.Вже не можу дочекатися ,коли побачу того миленького носика.А все через те що я обожнюю тварин.

Поки мама готувала їжу,я вирішила прибирати у вітальні,звісно під пісні''Біллі Айліш ''

 Це видалося складніше ніж я думала,у мене алергія на пилюку,але я додумалася самостійно її витерти.

У нас є жіночка яка готує та прибирає, її звати Олена,але бідолашна на лікарняному тому ми самі зараз.

Мама говорила що може нам ще когось найняти,але тітку Олену я найбільше люблю і нікого крім її у своєму домі бачити не хочу.

Яка іронія.

Дім–місце де ти в безпеці,та почуваєш себе комфортно,тоді як мені почувати себе комфортно,коли у моєму домі купа  людей?

–Мілано,підійди будь ласка–прохальним тоном покликала мене мама,та заодно перервала від роздумів.

–Ма',щось сталося?–поклавши мокру лату якою я мила підвіконня, у сушарку,я пішла на кухню.

–Як думаєш що можна ще покласти на стіл?–розкладаючи тарілки запитала у мене ця ''панянка''

–Цей може давай доставку замовимо?запропонувала я. 

Я знала що говорити їй про доставку зараз,немає сенсу але всеж вирішила запропонувати.

Вона на секунду зупинилася,потім знову продовжила сервірувати стіл.

–А якщо Сергій подумає що я не вмію готувати?
–Досить!Ти його дружина а не домогосподарка.

Мене інколи дуже дратує логіка мами.На дворі 21 століття,жінка має ті ж самі права що й чоловік,але для когось це до сих пір не так.

–Маєш рацію.–мама трохи пом'якшала.–Тоді замов щось для нас.

Моєму здивуванню не було меж.
Я швидко зайшла на сайт і замовила все що хотіла. 
Кур'єр мав приїхати через півгодини тому я пішла збиратися. 

Довго не думаючи я вдягнула своє улюблене худі темно-синього кольору та чорні джинси.
З зачіскою я теж дуже не заморочувалася і зробила звичний пучок,ще додала легкий макіяж і вуаля.Я готова.

Вже дофарбовуючи губи матовою помадою я почула дзвінок у двері.
Це був кур'єр,я швиденько забрала замовлення та заплатила.Розпаковуючи все я знову відчула те відчуття що і в кафе.

Відчуття того що щось наближається.

–Донь, замовлення вже привезли?
–Ага,я все вже розпакувала.–задумано відповіла, концентруючись на відчуттях всередині.

Що не так?

–Яка ж ти в мене розумниця!–було помітно як куточки маминих губ піднялися.Але зачекай ти може щось жіночніше вдягнеш? 

–Мені так подобається.Давай я допоможу склянки розкласти!–я намагалася перевести тему,бо ми з мамою частіше саме через це і сваримося.

Мама звикла до жіночного і офіційного одягу,а в мене з офіційного хіба що шкарпетки,і то не факт.

Я побігла до столу а мама взяла столові прибори та теж пішла за мною.