9 Богдан

Спостерігаючи за своєю зведеною сестричкою я зрозумів, що мій і без того зіпсуваний настрій тільки більше скочується вниз. Вона просто жахіття. То реве, як мала дитина, то пирскає як їжак.
Я ще не відійшов від власного вчинку, після якого почуваюсь повним гімном. Я не хотів її кидати на турбазі. Навпаки, хотів якось порозумітись з Алісою, якось знайти спільну мову. Думав, що море і пляж цьому посприяють. Ну а вийшло - те що вийшло. Довела вона мене своєю впертістю. Так що вирішив злегка провчити.
Проте коли побачив її пошкрябану долоню пошкодував. Та що там, відчуття було таке, ніби то я особисто взяв гвіздок і подряпав сестру. Від того й сердився сам на себе.
Аліса невиправна. Вона бігає по залу в коротких шортах, ніби нариваючись на неприємності. Не рятує ситуацію довгий з перду фартух.
Треба обов'язково ввести дрескод і уніформу для працівників кафе. Щоб не було такого неподобства.
Особливо закліпає у мене коли вона нахиляється підняти з підлоги якусь серветку чи виделку. Обтягнута тонкою тканиною дупа так і натякає, що чекає неприємностей. Хіба Аліса не розуміє, що перебуває серед відпочивальників, переважна більшість яких далеко не джентльмени. Люди вирвались з тісних міст до моря саме для того, щоб робити дурниці. Пити горілку, їсти шкідливу їжу, танцювати, чіпляти дівчат, заводити нічого незначущі романи. Одним словом робити все те, чого б не дозволили собі вдома.
І чим пізніше ставало на вулиці, тим веселіше на терасі. Якщо до того я ще сидів у себе в кабінеті, то після того, як настала темрява, мусив вийти до барної стійки. Просто так було ніби спокійніше на душі. Я ж маю приглядати за зведеною сестрою, бо інакше мати мені голові відкрутить.
Я бачив як велика долоня торкнулась сідниць Аліси. І у мене перед очима поплили червоні плями. Навіть я собі такого не дозволив, хоча бачить Бог я мріяв про це. З самого обіду, між іншим. Перекинути дурепу через коліно і добряче від плескати, щоб не поводилась зі мною як балуване стерво.
Їй давно хтось мав вправити мізки. Можливо навіть через дупу.
І поки я намагався опанувати лють, яка так і переповнювала мене, молодики за столиком стали тягнути Алісу до себе на коліна.
- Вона сидіти з вами не буде! - почувши уривок фрази, гаркнув я, наблизившись до компанії.
Аліса сполохано озирається до мене. Очі - немов два озера глибокі й налякані.
- А ти ще хто такий? - скептично обдивившись мої прості шорти й футболку питає задирака. - Іди звідси, без тебе обійдемось.
- Відпустив дівчину і забрався геть, - я намагався говорити спокійно. Зазвичай холодна зверхність діяла безвідмовно. Проте звісно така тактика теж давала осічки. І тоді місцевий начальник поліції читав мені нудні лекції про те, що бійки то погано.
- Сам забирайся, поки цілий, - бовкнув інший хлоп.
- Бодя, може варто покликати вишибалу? - озивається Аліса.
- Я і є вишибала! - трішки підвищую голос. Дівчина діє на мене як червона ганчірка на бика. Але я тримаю себе в руках: - Молоді люди, встали й вийшли з закладу.
- Ну викинь нас, - сміється той, що тримає Алісу. Потім звертається до неї. - Вибач, кралю, зараз ми спровадимо цього настирного довбня, і продовжимо на чому спинились. Почекай! - при цьому не поспішає відпускати дівчину, а штовхає її до свого товариша.
Їх троє, не така вже і грізна компанія.
Я б'ю без попередження. Лівою в скроню. Так, що хлопець вилітає зі стільця, і падає на підлогу.
Позаду чути вигуки й охи - відвідувачі не поспішать втручатись, натомість зацікавлено спостерігають за безкоштовною розвагою.
Мій противник не підіймається.
- Забрали цей мотлох і пішли геть! - вимагаю я.
Звісно підігріта компанія робить навпаки. Підриваються зі своїх місць, одночасно з двох боків. Але Алісу відпустили. Вона стоїть нажахана,прикривши долонею губки.
- І ти геть пішла! - кричу їй. - А з вами на вулиці поговоримо.
Сподіваюсь, сестра послухається і вчинить розумно. Сховається на кухні.
На мене сиплються матюки й образи, я ж спокійно йду на вулицю. Знаю, що побіжать за мною, месники доморощені.
До порогу не дійшов лише пару кроків. Хтось ухопив мене за плече, змушуючи розвернутись. Розвернувся авжеж і присів, уникаючи удару. Знову лівою пробиваю в торс. Бути дворучним дуже зручно.
Третій молодик виявився не таким дурним, щоб перти з голими руками. Він замахнувся порожньою пляшкою, яку вхопив з чийогось столу. Я виманюю їх на вулицю, і там вже можу не стримувати власну силу, турбуючись про меблі.
Тур-де-вальс - це коли ти штовхаєш противника в плече, і робиш крок вправо. Хук в підборіддя. Противник падає на пісок.
- Козел! - не встигаю зорієнтуватись звідки крик. Бо мені прилітає в ніс потужний удар. Так, що ледве рівновагу не втратив.
Виявляється перший швидко оклигав і долучився до розваг. Вирубаю його серією ударів, які він просто не спроможний заблокувати.
Можна сказати навіть не захекався. Оглядаю поле бою - один зігнувся і кашляє на порозі, два лежать в пилюці.
- У тебе кров, - пищить Аліса. Не послухалась, не втекла. Дурепа. Я таки відшмагаю її по дупі. - Треба зупинити, - белькоче це нещастя і тягне до мене брудну ганчірку.
- Поліцію викликали? - питаю я.
- Так, - Алісу відтісняє від мене Олександра, яка принесла чистий змочений у холодній воді рушник. Я забираю рушник, і йду в приміщення. Ну тепер ще годину буду давати пояснення патрульним.
Тулю до розбитого носа холодне, і шукаю поглядом сестру. Вона мнеться біля барної стійки. Нещасна вся. От що не зроби, вічно вона незадоволена. Розумію, що навіть бійка не допомогла мені випустити пару і позбутись роздратування.