***

  Багато- багато років тому, у дрімучому лісі жило четверо друзів-звірів. Найменший з них — зайчик. Він найбільше бігав і ховався від друзів у кущах. Найбільший —  ведмедик, який сидів на пеньку і їв мед, бо через велику вагу по кущах за зайчиком йому бігати було важко. А ось лисичці це вдавалося добре, бо була спритна. Та коли сіренький забігав далеко, вона дуже переживала, щоб з ним нічого не трапилося. Зате вовчик завжди встигав і з ведмедиком поласувати, і з лисичкою, і з зайчиком позмагатися.

  Одного разу звірі, граючись, забігли на велику галявину. Серед галявини стояла незвична хатина. Всі разом зайшли всередину. У хатині на великому кріслі біля печі сидів добрий чарівник.

  — Я довго чекав на вас. Сідайте, друзі, ближче. Я хочу розповісти одну таємницю про наш ліс. У кінці лісу є гора. Біля самої гори, у чагарниках — печера. Там живе злий-презлий дідуган, який може вам зашкодити. Отже друзі не ходіть туди. Звірі були здивовані, але подякували чарівникові і побігли.

  Друзям було дуже цікаво знайти ту гору, а на попередження чарівника вони не зважали. Звірятка бігали по лісі, гралися в хованки. Аж зайчикові захотілося сховатися у кущах так, щоб його довго шукали. Він довго біг кущами й опинився біля печери. Забіг в середину. Посеред печери побачив злого дідугана. Дідуган сказав:

  — Ти зайшов без дозволу у мою печеру і, щоб звідси вийти, мусиш пройти три випробування.

  Позаду зайчика вхід в печеру зник. І побіг він темною печерою. Раптом заплутався у павутинні. Павутина міцна, але кігтиками він розірвав її. Раптом чує голос мухи з павутиння: "Я не можу вибратися, допоможи". Зайчик доклав зусиль — муха опинилася на волі. Вухатий побіг далі. Перед ним з'явилася купа каміння. Він хотів її обминути, але почув чийсь стогін. Потроху розсунувши каміння, визволив кажана. Кажан подякував сіренькому.

  Позаду почувся гул і крики. Обернувшись, побачив купу ос, які кусали його друзів. З темноти злий голос промовив:

  —  Твої друзі шукали тебе і я заманив їх сюди. Якщо ти врятуєш їх, то з печери не виберешся ніколи.

  Сіренький дуже хотів врятувати їх. Але страх за друзів і за те що не зможе вийти з печери засів у його серці так глибоко, що він не міг навіть поворухнутися. Але на допомогу зайчику прилетіло багато кажанів і розігнали ос від звірів. Тут з'явився злий дідуган і каже:

  — Ти, зайчику, за свою сміливість і виконаних два випробування зможеш покинути печеру . Звідси ти вийдеш, але цей страх у серці будеш мати назавжди.