Розділ 10

Розділ 10

Коли Зар розплющив очі, то не одразу зрозумів, де знаходиться. Чоловік відчув, що щось тепле й живе притискалося до його боку.

Він завмер. Ані, очевидно, уві сні перекотилася до нього, шукаючи тепла в холодному підвалі. Її голова лежала у нього на плечі, а одна рука спочивала на його грудях. Зар відчув ритмічне й спокійне дихання жінки, а її волосся лоскотало йому підборіддя. У цій близькості була чиста і майже дитяча потреба не бути самотньою в цьому залізному пеклі. Його ж рука лежала на її талії і пригортала дівчину до себе.

Зар тепер боявся поворухнутися, щоб не розбудити її. Він лежав нерухомо, вдивляючись у темряву стелі, і прислухався до кожного звуку в підвалі. Від Ані йшло живе і справжнє людське тепло, яке здавалося зовсім чужим у цьому місці, де все навколо було мертвим. Її пальці, що лежали на його грудях, іноді ледь помітно сіпалися, наче їй щось снилося, і тоді вона несвідомо стискала пальцями тканину його брудної сорочки. Зар відчував вагу її голови на своєму плечі, і це відчуття було дивно заспокійливим. Так, він розумів, що це лише коротка пауза, і як тільки вона прокинеться, все повернеться, і біль, і страх, і необхідність знову кудись бігти й рятуватися, але зараз йому хотілося просто продовжити цю мить. Він обережно, майже не дихаючи, притиснув її трохи міцніше. Чоловік геть не думав про те, ким вона була раніше чи ким був він сам, бо нині це не мало жодного значення, в важливим було лише те, що в цій темряві вони були двома живими самотніми і зламаними людьми, яким просто було холодно.

Ані щось нерозбірливо пробурмотіла уві сні, і Зарові здалося що вона промовила ім'я. Наче Мері чи Меггі, а потім ще тісніше притулилася до його грудей. Зар заплющив очі, піддаючись цьому моменту, навіть насолоджуючись ним. Він знав, що треба вставати, що скоро почнеться новий жахливий день, але дозволив собі ще кілька хвилин побути в цьому заціпенінні, де не було ні Еріди, ні камер, ні смерті. Тільки тепло іншої людини, яке було зараз дорожчим за все на світі.

Ані раптом поворухнулася. Вона тихо зітхнула, щільніше притискаючись до нього, і раптом її очі розплющилися. Кілька секунд вона просто дивилася на його підборіддя, наче не могла згадати, де вона знаходиться в що з нею відбувається. Потім її погляд сфокусувався, і вона різко, майже злякано, відсахнулася.

— Трясця, — прошепотіла вона, поспіхом відповзаючи вбік. Дівчина намацала поруч ліхтарика і увімкнула світло. Її обличчя, зазвичай бліде і суворе, зараз залилося помітним рум'янцем. — Вибач. Холодно було. Просто… е-е-е… дуже холодно.

— Я розумію, — глухо відповів Зар, сідаючи і відчуваючи, як по тілу пробіг мороз від раптової втрати її тепла. — Все нормально, Ані.

Він відчував також якусь дивну ніяковість. Дівчина почала гарячково перевіряти свою торбу, не дивлячись на нього, а Зар сів і почав розчісквати пальцями своє волосся, котре після сну стирчало у всі сторони.

Чорт, його руки все ще пам'ятали тепло її тіла! Чоловік розумів, що ця дивна хвилина слабкості була небезпечною, бо на Еріді почуття робили тебе слабким, але водночас це було єдине, що нагадувало, що вони ще живі.

— Як твої рани? — запитала Ані нарешті, намагаючись повернути їхній розмові діловий тон, але голос дівчини трохи тремтів.

— Краще. Сильно боліти вже перестало, — Зар торкнувся пластиру на щоці. — Слухай, Ані. Я вночі трохи вивчав той планшет, поки він не здох.

Ані нарешті підняла на нього погляд. Ніяковість почала поступатися місцем звичній настороженості.

— І що? Знайшов карту виходу? — вона скептично хмикнула.

— Немає там ніякого виходу, Ані. Принаймні, через Синдикат. Я думав, у них є центр зв'язку, але планшет показує інше. Вся планета накрита потужними глушилками. Організатори заблокували будь-який сигнал, що йде від мешканців. Синдикат може перепрограмувати дрони чи лагодити камери, але вони сидять у такій самій банці, як і ми. Думаю, що їх просто тримають як елітне м'ясо для пізніх стадій шоу.

Він підвівся і пройшовся по підвалу, розминаючи ноги і відчуваючи, як болять усі м'язи, але мозок працював чітко, аналізуючи інформацію.

— Є тільки один шлях подати сигнал або вирватися, — Зар обернувся до дівчини. — І він тобі може не сподобатися.

— Мені на цій планеті взагалі мало що подобається, — відрізала Ані. — Кажи вже.

— Мисливці, — коротко кинув він. — Ті мажори з Терраприми, які прилітають на сафарі. Їхні елітні модулі — це єдине, що має прямий канал зв'язку з орбітою через спеціальні коди доступу. Їх, звичайно ж, не глушать, бо глядачі мають бачити кожну краплю крові в прямому ефірі.

Ані витріщилася на нього, наче він щойно запропонував їй стрибнути з високої кручі.

— Ти хочеш сказати...

— Я хочу сказати, що коли почнеться черговий заїзд сафарі, ми не будемо ховатися, — голос Зара став переконливим і злим. — Ми вистежимо одного з цих Мисливців. Дамо йому висадитися, почекаємо, поки відійде від модуля, або навпаки, заскочимо його зненацька. Нам треба захопити одного з мпжорів-Мисливців. Ну, живим або мертвим, це байдуже, головне, щоб ми мали його обладнання і модуль.

— Це самогубство! — Ані підхопилася на ноги, її очі здивовано й перелякано розширилися. — Ти бачив на планшеті, у що вони вдягнені? У них є найсучасніші речі: екзоскелети, тепловізори, плазмові гвинтівки! Вони бачать у темряві, чують твій серцевий ритм за сто метрів! Та ти зі своєю палкою з арматури не встигнеш навіть замахнутися, як він перетворить тебе на труп!