Звалилось Щастя, або Санта Клаус проти
Глава 22
Отямившись, я відчула дивне дежавю. Знову лежу в чиїхось руках і слухаю чужу розмову. Щоправда, цього разу я вже знала, на чиїх саме руках опинилася – від Джеймса ледь відчутно пахло м’ятою й гіркуватим падубом.
— Отямилася? — я відчула прохолодну руку на шиї й розплющила очі. — Про що ти, чорт забирай, думала?!
— Тільки не чорт! — вигукнула я, озираючись у надії не побачити безодню й рогатого забіяку. Та червоний шкідник так і не з’явився, і я з полегшеною усмішкою видихнула, дивлячись на Глибу.
— Щастя моє, ти нестерпна! Це ж треба було таке вигадати! Ну от скажи! — він похитав головою, а моя усмішка стала ще ширшою й я єхидненько протягнула:
— Вирішила взяти уроки з удушення. Раптом ще знадобиться. — підморгнула цьому сніжному чуду й розсміялася, побачивши його насуплену гримасу. Авжеж, я вирішила пригадати йому його шпильки. Не лише ж йому з мене кепкувати.
— Шия не болить? — похитала головою і зраділа, бо й справді – не болить. Він показав долоню зі сніжинками й я здивовано обернулася до нього.
— Ти ще й лікувати вмієш?
— Я багато чого вмію. А тепер, раз ти прокинулася, вставай – у нас ще є справи. — сповістив він, і я замислилася.
— Зачекай! Я знаю, де Озеро Пам’яті. Але спочатку нам треба знайти вампіра! Він має знати правду!
— А чого мене шукати – я тут. — пролунав голос десь збоку.
#2834 в Любовні романи
#648 в Короткий любовний роман
#213 в Різне
#156 в Гумор
Відредаговано: 05.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
