Звалилось Щастя, або Санта Клаус проти

Глава 2

— Я й не збиралася. — буркнула замість вибачень чисто на автоматі.

— Але вирішила ризикнути? — коли я глянула на того, кого ненароком «вронила», у мене ледь щелепа не відпала.

І він ще каже, що я його мало не задушила? Я – метр п’ятдесят шість, худорлява, без жодного наміру когось душити, і ледь не задушила?! Та ну вас. На мою думку, качку під два метри варто було б посоромитися таких заяв.

— Хам. — відрізала я й розвернулася, бажаючи підняти стаканчик із розлитим какао… і остовпіла.

Не було жодного стаканчика. Жодної калюжі на асфальті. Жодного асфальту. Ні будинків поруч, ні вулиці. Міста не було.

Обернувшись, я побачила дуб із величезним ланцюгом і рудого кота, що стояв на задніх лапах. Мені навіть здалося, ніби на його морді були окуляри. Але коли я підняла погляд і побачила істоту в спортивному костюмі з риб’ячим хвостом, мені стало байдуже – є в кота окуляри чи зябра. Я попливла в чудовий стан під назвою непритомність.

— Та я ж тобі кажу – не піду! — заперечував хтось із розкотистим «р», ніби намагався його промуркотіти.

— Але, Кит, зрозумій! Я ж не можу з нею поговорити, а ти зможеш! — у відповідь вигукнув чужий чоловічий голос, і мене чомусь затрусило. Точніше, мене трясли – так, ніби я лежала в когось на руках.

— Та бери вже її. Вона ж людина, зможе поговорити з Ягусею. А з мене ще з вашого минулого підписання контракту років вистачило!

Повисла тиша, у якій я раптом відчула пильну увагу до своєї скромної персони. Розуміючи, що від мене не відчепляться – розплющила очі й відкрила рота, бажаючи поцікавитися, що тут узагалі відбувається… але злякалася й знову заплющила. Мимоволі вирвалося нервове:

— Мамо…

— Неправильно. — усміхнувся чоловік, який тримав мене на руках так, що я напівлежала на ньому. — А знаєш, Кит, непогана ідея! Дякую!

Мене чомусь притисли до себе ще міцніше – так, що я хрюкнула від несподіванки, а тілом прокотилася хвиля холоду, ніби мене разом закинули в заметіль, розтерли снігом і збиралися жбурнути в ополонку.

— Не відкривай очей. — почувся його напутній голос… і, почувши це, я тут же розплющила їх.

___________________________________

Хто хоче візуалізацію героїв?)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше