Розділ 76

Скарлет

Через пару днів після нашої сварки з Еліасом я починаю почуватися дивно. Мене трохи нудить, іноді паморочиться в голові, а коли сьогодні вранці я дивлюся в календар, то розумію, що затримка триває вже більше тижня. Тому я вирішую довго не думати і йду у ванну.

Довго стою перед дзеркалом, дивлячись на своє відображення, а потім, зібравшись із духом, дістаю з пакета тест на вагітність, який купила вчора ввечері по дорозі додому — про всяк випадок.

Руки тремтять, поки я роблю все за інструкцією. Три хвилини здаються мені вічністю, а коли в маленькому віконечку нарешті з’являються дві яскраві смужки, у мене перехоплює подих. Від шоку я притуляюся спиною до холодної стіни у ванній і просто дивлюся на тест.

Мені так важко повірити, що я вагітна, але що довше я дивлюсь на ці дві смужки, то сильніше переконуюся — це правда.

Я не знаю, що мені тепер робити, тому ховаю тест у кишеню джинсів і повільно виходжу з ванної, спускаючись униз. У вітальні сидять Домінік з Еліасом і про щось спокійно розмовляють. Брат напівлежить на дивані й виглядає вже не таким блідим, як у лікарні, а Еліас сидить у кріслі навпроти нього.

Побачивши, як двоє моїх найближчих чоловіків мирно розмовляють, я мимоволі усміхаюся. Мені приємно, що вони нарешті знайшли спільну мову.

Коли я тихо заходжу, обидва одночасно повертають голови в мій бік, і я почуваюся так, ніби опинилася під прицілом.

— Скарлет? — першим запитує Домінік, помітивши, як я нервую. — Ти якась бліда. Щось сталося?

Я зупиняюся посеред кімнати, відчуваючи, як серце калатає так сильно, ніби хоче вискочити з грудей. Голос тремтить, коли я нарешті заговорюю, переводячи погляд то на брата, то на Еліаса:

— Я… я навіть не знаю, як це сказати. — Брат піднімає брову, а я глибоко вдихаю, намагаючись не дивитися нікому в очі надто довго. — Але якщо коротко… я вагітна.

Останнє слово я майже шепочу — так боюся його вимовити. У кімнаті повисає важка тиша. Від цього мені стає лише гірше, я починаю хвилюватися ще сильніше. Піднявши погляд, я бачу, як Домінік завмирає з відкритим ротом, його очі розширюються від шоку, ніби він намагається осмислити почуте.

Еліас спочатку просто дивиться на мене, і в його погляді промайнуло щось дуже глибоке — суміш здивування, тепла, небезпеки й захоплення. Ми дивимося одне на одного якусь мить, аж поки Еліас повільно підводиться з крісла і підходить до мене. Без жодного слова він обхоплює мене за талію однією рукою, а другою обережно бере за підборіддя, щоб я подивилася йому в очі.

Просто на очах у Домініка він нахиляється і цілує мене. Поцілунок виходить теплим, довгим і трохи вимогливим, так що я на мить забуваю, що на нас дивиться брат. Коли ж мій кілер відстороняється, я дивлюся на нього з легким збентеженням і боюся підняти очі на Домініка.

— Ти точно в цьому впевнена? — тихо запитує Еліас.

Я лише киваю, бо горло стиснулося і слова не хочуть виходити. Еліас усміхається — рідкісною, справжньою усмішкою, яку я бачу в нього нечасто, — і пригортає мене до себе, цілуючи в маківку.

— Скарлет, ти… вагітна? — Домінік нарешті оговтується. Він проводить рукою по обличчю і злегка похитує головою, усе ще перебуваючи в шоці. — Від нього? — він киває в бік Еліаса.

Я скептично дивлюся на брата. Коли Домінік у шоці, він іноді може сказати щось не те. Але таке питання звучить для мене дещо образливо.

— Ні, — відповідаю я братові. — Я просто на дозвіллі бігала в сусідній бар і там завагітніла. — Брат дивиться на мене з жахом, а я театрально закочую очі. — Звичайно, від Еліаса, Домініку!

— Тобто це означає, що я…

— Так, Домініку, ти станеш дядьком, — кажу я з усмішкою, бо не думала, що брат так розгубиться. — А в нашої дитини з’явиться дядько, якого всі боятимуться.

— Офігіти… — тільки й може вимовити брат і проводить рукою по волоссю. — І що далі?

Він, звісно, запитує в мене, але Еліас втручається в розмову і спокійно каже:

— Скарлет пройде обстеження в лікарні, а потім ми поїдемо до мене в котедж.

Я фиркаю, бо в мене трохи інші плани, тому відходжу на крок від Еліаса і строго заявляю:

— А як же весілля? Розпис? Де моя каблучка, зрештою? Ти що, збираєшся просто так залишити мене в такому стані?

Еліас легенько всміхається і притягує мене за талію назад до себе.

— Усе, що захочеш, кицю.

— Так просто? — я піднімаю брову.

— Якщо моя жінка хоче офіційно стати моєю, то чому я маю бути проти?

На обличчі кілера з’являється усмішка, а я задоволено киваю: моє бажання має бути виконане. Еліас уже нахиляється, щоб поцілувати мене, але я швидко відстороняюся і відходжу. Мене чомусь починає нудити від його запаху, і я вирішую не випробовувати долю.

— Що сталося? — стурбовано запитує Еліас, а я тільки похитую головою і прикриваю рот долонею.

— Нічого, — бурмочу я крізь пальці.

А вже за хвилину я біжу в туалет на першому поверсі, сподіваючись, що все це скоро мине.