Розділ 63

Скарлет

Моє серце він розтопив ще в лікарні, і я досі не розумію, чому продовжую сипати на нього своїм сарказмом і гострими словами. Уперше в житті мені хочеться стати для когось маленькою невинною дівчинкою, заради сльозинки якої її чоловік готовий зробити все на світі.

Уперше мені хочеться стояти на балконі будинку й бачити, як чоловік, достойний мене, руйнує заради мене ціле місто і вбиває тих, хто посмів мене хоч пальцем торкнути.

Напевно, це безглуздо — так мріяти, але я завжди була нестандартною. Особливо тоді, коли вдарила його між ніг і кинулася тікати.

Я хапаю чоловіка за сорочку, притягую до себе і вп’яваюся своїми губами в його. Мій язик проникає йому в рот, а його — в мій.

Ми знову досліджуємо одне одного, і це зовсім не здається мені нудним. Навпаки… мені здається, що навіть цього замало. Я починаю тертися животом об гідність цього незрівнянного кілера.

З його грудей виривається приглушений стогін, який у книжках назвали б «риком». Його руки лягають мені на спину, саме туди, де поперек, і повільно починають піднімати край футболки вгору. Мені доводиться трохи підвестися, щоб йому було зручніше її зняти.

Коли цілеспрямований кілер впорався з цим, він переходить до наступного кроку. Відривається від моїх губ і проводить великим пальцем по них, ніби витирає невидиму помаду з куточка рота. Коли він відсторонюється, я навмисно прикушую нижню губу.

Еліас лише лякаюче усміхається, а в мене все внизу живота стягує від передчуття. Я думаю, що не витримаю так довго, і вже хочу потягнутися до його губ, але він мене зупиняє.

— Не боїшся, що нас можуть побачити? — на його губах грає грайлива усмішка. 

Я ловлю себе на думці, що це я мала б таке сказати, а цей хитрун мене перехитрив.

— Тут теж є камери?

— Вони є всюди, — відповідає він. Я жахаюся, але він поспішає мене заспокоїти: — Так, у ванній теж, але не бійся. Ніхто не бачив тебе без одягу, все знято під правильним кутом.

— А в спальні… теж? — Мене лякає думка, що охорона могла бачити наші ігри. Це було б дуже принизливо.

— У всіх кімнатах. Але на час наших справ я їх вимкнув.

Я видихаю з полегшенням і знову дивлюся на кілера.

Цей… цей… Він усміхається, як Чеширський Кіт. Я могла б показати свій характер, але замість цього кладу руки йому на плечі й починаю гладити потилицю.

— Який же ти милий і водночас нестерпний, — кажу я, проводячи пальцем від початку носа до його кінчика. Не забуваю мило всміхнутися.

У його руці з’являється білий пульт. Натиснувши червону кнопку, він відкладає його на стільницю, нахиляється вперед, і наші губи знову зустрічаються. Але довго він там не затримується.

Його губи й тепле дихання переміщуються мені на шию. Я трохи відхиляю голову назад, щоб відкрити йому більше місця для ласк.

Поцілунки кілера лоскочуть мою шию й водночас викликають дрож по всьому тілу. Особливо коли він проводить язиком за вушком. Від кожного нового поцілунку я різко вдихаю повітря й загораюся від нетерпіння, адже все внизу просто благає про увагу Еліаса.

Його руки блукають моїм тілом — від хребта до попереку, від ребер до стегон, а я всіма силами намагаюся податися вперед і потертися об нього, але він легко повертає мене на місце.

— Яка ж ти нетерпляча, — шепоче мені на вушко Еліас і трохи відсуває мене від себе.

Я капризно хникнула, адже вже була готова, а він так неввічливо відсторонює мене, хоча в його очах блищить бажання злитися зі мною в одне ціле.

Поклавши руку мені на плече, Еліас нахиляє мене до столу, доки я не лягаю на нього всім тілом. Чоловік з легкістю нависає зверху — його зріст йому це дозволяє.

Його руки починають досліджувати мене під футболкою, прямуючи до того місця, яке чекає на нього найбільше.

І коли він досягає його, розсуває мої ноги і…