Розділ 58

Скарлет

Прокинувшись, я спочатку не зрозуміла, де перебуваю і на чому лежу. Відкривши очі, побачила перед собою обличчя кілера. Спочатку я нерозуміюче кліпала очима, а потім мене осяяло…

Вчора я заснула на плечі Еліаса, а зараз цей нахаба обіймає мене за талію й притискає до себе. Не знаю, які почуття переповнювали мене більше — сором чи розгубленість, але від них у мені піднімалося таке роздратування, ніби наді мною гудить комар і не дає заснути.

— Гей, прокидайся! — кажу голосно й штовхаю чоловіка в плече.

— Скільки… часу? — бурмоче Морфей і навіть не намагається розплющити очі. 

— Час, щоб звалити з мого ліжка й палати! — кричу зло, бо, згадуючи вчорашню ситуацію, мені стає соромно.

Мій крик — це просто захисна реакція. Я справді вдячна йому за все, що він учора зробив, але день дурних прохань і вчинків закінчився.

— Пташко моя, бачу, ти з самого ранку не в настрої, — Еліас сідає в ліжку й проводить рукою по своєму обличчю. Добре, що він був одягнений. — Тобі що, укол роздратування вкололи?

Чоловік переводить погляд на мене й дивиться своїм фірмовим поглядом. Блакитні очі дивляться нестерпно спокійно, але з таким всепоглинаючим ефектом, що це дратує мене ще більше.

— Я зараз тобі щось вколю, — шиплю на нього й дивлюся зі злістю й бажанням його вбити.

— Скажи, у тебе теж таке відчуття, ніби подібна ситуація вже була? — якщо він зараз має на увазі ту ситуацію в будинку моєї тітки — я точно не витримаю, і Еліас відправиться до Морфея назавжди.

Світ втратить дуже талановитого кілера. Але мені начхати!!!

— Еліасе, краще не провокуй мене, — попереджаю твердо, бо можу не стриматися й зробити те, чого мені зовсім не хочеться робити.

— А то що? Я не впевнений, що в тебе вистачить сил мене вбити, — його посмішка стає солодкою, ніби він уже мене переміг.

Я різко встаю з ліжка зі злістю в усіх рухах. Розвертаюся й стаю перед ліжком, схрестивши руки на грудях. Ногу трохи виставляю вперед і всім виглядом, навіть виразом обличчя, показую, наскільки я на нього зла.

— От скажи, злити мене приносить тобі задоволення?

Чоловік сідає в ліжку й дивиться на мене так, ніби я його так сильно дістала, що він навіть говорити зі мною не хоче. Але тут я могла б посперечатися, бо дратував він мене дуже сильно.

— Скажу так: злити тебе дуже весело й приносить мені певне задоволення, але справжнє… — замислюється. — Справжнє задоволення мені приносять твої посмішки, милі вирази обличчя, але найбільше мене задовольняє ситуація, коли ти лежиш піді мною…

— Мовчи!!!!

— …я дарую тобі насолоду, а твої руки блукають по моїй спині, а мої пальці наближаються до самого сокровенного…

— Замовкни!!!! — з цими словами я кидаю в нього подушку.

Як він сміє говорити мені таке!!! От же гад, знає ж, що мене це дратує, і користується цим. Так, Скарлет, заспокойся. Він просто виводить тебе з себе, ось і все. Не треба так гостро реагувати на цього ідіота. Ти ж лев’ячиця, а лев’ячиця завжди спокійна.

Видихнувши, я подивилася на чоловіка. Якщо він домагався того, щоб вивести мене з себе, то йому це вдалося, але… останнє слово завжди залишалося за мною. Час закінчувати це дешеве шоу.

— Як поетично. Тобі б книжки писати, а не людей прибирати, — кажу знущально й іду до узголів’я ліжка. — Але давай прояснимо один момент. — Зупиняюся перед узголів’ям ліжка й дивлюся спокійно. — Не сперечаюся, ти зміг перемогти моє терпіння, але подивися на ситуацію з іншого боку. Ти весь час згадуєш те, що вже минуло. Ти осіпаєш мене обіцянками, але дії не йдуть за словами. — Усміхнулася напівпосмішкою. — Якщо ти закінчив свій монолог героя однієї ночі, то прошу покинути мою палату. Двері там само, де й учора були. І постарайся не спіткнутися об власне его на виході.

Мої губи розпливлися в знущальній посмішці, а от усмішка на губах Еліаса зникла. Після моїх слів він миттєво став серйозним. Хоч я й не показувала свого занепокоєння, але серце забилося швидше.

Повільно, ніби вовк на полюванні, він встає з ліжка. Іде до мене беззвучними кроками, а я важко ковтаю й, опустивши руки, починаю відступати назад. Коли моя спина торкнулася стіни, Еліас нахилився до мене. Одна його рука сперлася об стіну біля моєї голови, друга лягла мені на талію, і чоловік притягнув моє тіло до себе.

— Бачу, моя мила кішечка вже не тремтить від страху й готова відкривати нові горизонти, — голос звучить низько й спокійно, і від цього лякаюче. — Зараз прийде медсестра й огляне тебе, а потім… — Еліас нахиляється до моєї шиї, і його гарячий подих обпалює мою світлу шкіру. — Ми поїдемо додому, де спочатку займемося справами, а ввечері я займуся тобою й твоїм вихованням.

Від його слів унизу живота солодко потягнуло. Моє дихання збилося, і я зачаровано дивилася на його щоку. Уся моя злість відійшла на другий план, і я відчула легку розгубленість.

— Я вихована, — легко йому заперечила, а очі розглядали легку щетину на його щоці.

— Але не зі мною, — майже пошепки, і вже в наступну мить я відчула, як його губи торкнулися моєї шиї.

— Елісе, ти ж сказав, що ввечері, — з легким здивуванням, бо я не хотіла, щоб нас хтось побачив у такій компрометуючій ситуації.

— Ввечері я виховуватиму тебе, а зараз хочу підняти тобі настрій, щоб ти не строїла з себе колючого кактусика, — можу посперечатися, що зараз він ухмилявся, але це мене не розізлило, а навпаки — розвеселило.

Та хоч як я хотіла продовжити, моя сором’язливість і розум взяли гору. Я поклала свої руки Еліасові на футболку в ділянці грудної клітки й трохи відсторонила його від себе.

— Нас можуть побачити, — кажу й сподіваюся, що цієї фрази вистачить Еліасові, щоб зрозуміти — я соромлюся.

Еліас дивиться мені в очі, намагаючись щось знайти. Його погляд блукає по моєму обличчю й зупиняється на губах. Він простягає до них праву руку й проводить великим пальцем по нижній губі.