Розділ 48

Скарлет

Ми з кілером сідаємо в машину: він за кермо, а я на сидіння біля водія — відразу повертаюся до нього. Серйозність на моєму обличчі так і виблискує, а кілер старанно удає, що дуже сильно зайнятий справами в телефоні.

— Не хочеш розповісти мені, що ти влаштував на нараді? — люб'язно цікавлюся і навіть посмішку натягую.

— Ти про те, що я оголосив тебе своєю дівчиною? — уточнює, і його величність "грізний кілер Еліас" вирішує підняти на мене свій погляд і відкласти телефон.

— Не дурненький, вже добре. — видихую, намагаючись заспокоїтися, але посилаю той спокій у ліс і кричу: — А мене запитати?! Забув?! Ти не подумав, що я не хочу бути твоєю дівчиною? Така ідея тобі в голову не прийшла...

Я не встигаю договорити. Він одним рухом притискає мене до крісла і кладе свою велику долоню на мої губи. Починаю махати руками й намагаюся прибрати його руку, але він ловить мої, і притискає до мого живота. Я відчуваю себе беззахисною, а Еліас дивився в мої очі.

— Пташка моя вересклива, — говорить він вбивчо спокійно, і в мене серце в п'яти пішло. — Після тієї ночі, що ми провели, дороги назад тепер немає. — його шепіт зваблює мене, як гра чоловіка на сопілці перед змією. 

Чоловік прибирає долоню від мого рота і пальці його долоні торкаються мого волосся, прибираючи його на бік.

— Зараз ти можеш чинити опір і кричати, адже твій розум не може змиритися з тим, що тепер у тебе є чоловік, який готовий захистити тебе. — Я хотіла втрутитись, але кілер кладе вказівний палець мені на губи, м'яко припиняючи мою спробу. — Нехай зараз ти не хочеш бути моєю дівчиною, але з часом ти нею станеш. Я впевнений, це станеться дуже скоро, а щодо дотиків... Я не буду тебе чіпати, за умови, що твоє тіло буде налаштоване проти мене вороже, але... Ми обоє знаємо, що твоє тіло чекатиме на мої ласки та дотики.

Так, так, так... Еліас має рацію, але я все одно буду сперечатися з ним, і тільки через те, що не хочу визнавати його правоту.

Я знаю своє тіло дуже добре. І на жодного чоловіка воно так гостро не реагувало і так сильно не жадало. Навіть зараз, коли його палець на моїх губах, я хочу взяти його в рот і лизнути.

Внизу живота розливається тепло, і я вже не можу терпіти таке болісне знущання. І я б могла себе стримати, якби не його погляд.

Його не можна описати одним словом і зізнаюся чесно, на мене ще жоден чоловік так не дивився. Його очі іскрилися ласкою, за якою ховається дикий голод, що переростає у захоплення, і все це було присипане небезпекою та одержимістю.

Еліас прибирає палець з моїх губ, і мені раптом стає так порожньо всередині й прикро, що ці почуття ледь не відбиваються у мене на обличчі. Але образа відступає в ту ж мить, коли його долоня лягає мені на щоку.

У мене відразу з'являється бажання потертися об неї, як задоволена кішечка, але я стримую себе. Не можу показати Еліасу, що він правий і... що я дуже сильно хочу його. Я повинна керувати своїм тілом, а не він. Але...

Еліас відрізняється від тих чоловіків, з якими мені доводилося проводити свої ночі. Іноді, цього вимагала робота, а іноді, я сама шукала когось, коли мені було боляче в середині. Я вже не один раз помічаю, що моє тіло саме тягнеться до нього. Його дотики діють на мене як гормональний допінг. 

— Які думки зараз вирують у голові моєї пташки?

— Що? — питання чоловіка вибиває мене з думок.

— Про кого ти зараз думаєш? — У його голосі лунають ревнощі, і мені доводиться стриматися, щоб не засміятися.

— Про справи, — брешу. Я ж не можу сказати, що думаю про його дотики та ласки. Не хочу виглядати якоюсь зіпсованою жінкою.

— Пташечко моя, — починає він, не розриваючи зі мною зорового контакту. — Раджу тобі, не брехати мені, адже... — його голос звучить загрозливо і застережливо. — Я маю повне право покарати свою норовливу кішечку за те, що вона нахабно мені бреше.

— Тільки спробуй. — Буркочу я і не впізнаю свого голосу.

Я бачу, що кілер хоче ще щось сказати, але його перебиває стукіт у тоноване скло машини з мого боку. Еліасу доводиться сісти на своє місце, а я опускаю скло. коли я побачила помічника свого брата, на моєму обличчі відображається здивування. 

Скажу чесно, мені не подобався помічник мого брата, і я кілька разів просила Домініка перевірити його, але ніякого компромату брат не знайшов. Мене це сильно засмутило тоді, адже неприязнь до цього хлопця у мене не зникла, а я довіряла своїм інстинктам.

— Ви щось хотіли? — діловито запитує Еліас.

— Поки ви не поїхали, я хотів дізнатися у міс Скарлет, чи збирається вона зупинитися в будинку брата, чи поїде до себе на квартиру? — Фабіо переводить погляд з кілера на мене. Напевно, помічник брата не зовсім розумів, з ким веде розмову.

Я точно пам'ятаю, що Фабіо пішов у коридор, як тільки я почала розмовляти з донами. Не знаю, чув він нашу розмову, чи ні, але в мене було відчуття, що ця людина знає більше таємниць, ніж ми.

— Я поїду до будинку брата, — твердо кажу, і з особливою уважністю стежу за його реакцією. — Попередьте його охорону, що поки він не вийде з коми й не повернеться додому, я буду жити там і керувати ним.

Фабіо киває і розвертаючись попрямує до своєї машини, що стоїть через дорогу. Я уважно стежу за ним і бачу, як хлопець дзвонить комусь (напевно охороні, але я не була в цьому впевнена).

Як тільки його машина рушила з місця, Фабіо поїхав у протилежний від нас бік — Еліас теж заводить двигун автівки. Називаю йому адресу, і переводжу погляд на відкрите вікно.