Розділ 47

Скарлет

Весь цей час я була поруч із кілером, якого бояться, навіть самі жорстокі мафіозі Італії? Була поруч із тим, кого боїться навіть мій брат?

Оце відкриття!!!

Я навіть уявити собі не могла, що Еліас виявиться такою важливою шишкою. Звичайно, я згадую все те, що встигла йому зробити, і по моєму тілу піднімається трепет, але... я була не стільки налякана, скільки збуджена.

Мені варто його боятися, але я припустила, що кілер і справді відчуває до мене романтичні почуття, і поки, не буде вбивати і мстити за все те погане, що я йому робила. 

— Чого ти хочеш? — я дивуюся, наскільки рівно звучить голос головного дона, і по частому ковтанню припускаю, чоловік занервувався не на жарт.

— Зробіть все за законом мафії, і я вас не чіпатиму.

Він точно не збирається мене вбивати. Якби хотів, то не заступився б за мене і не вимагав те, що по праву моє. Треба буде йому ща це віддячити, але я нічого не обіцяю. 

У законах нашої мафії не вказано, що спадкоємець сім'ї повинен бути кровним. Іноді траплялися такі винятки, що дон міг усиновити або взяти над кимось опікунство.

— Передайте Скарлет право правити територіями її брата. Не плутайтеся під її ногами, коли вона буде ними керувати. — Еліас кладе другу руку мені на плече, і продовжує: — Якщо я дізнаюся, що з вашою допомогою вона отримала навіть найменший і незначний поріз на мізинці, — він холодно посміхається, — що ж, тоді мені доведеться вам показати, що буває, коли чіпають МОЮ жінку.

Різко повертаю до нього обличчя, і дивилюся на нього так, ніби ніколи не бачила. Ви чули, що він щойно сказав??? Твоя жінка? Він щось там сплутав? Чи куля потрапила в його розумові нерви?Безцеремонний нахаба він, а не холодний кілер.

Застрелити б усіх присутніх і поховати б їхні трупи в лісі. Тоді, у мене по істині, було б свято. Я навіть уявиляю, як зараз встану і покладу їх усіх. Але мрії швидко випаровуються, коли я згадую, що пістолет у мене забрали на вході в кімнату.

Ех... таку мрію примудрилися зруйнувати. Ось же гади повзучі.

Перед тим, як сказати чергову репліку, голова зборів прокашлюється.

— Ми згодні на вашу умову, і все ж... — вперше бачу, щоб голова говорив із затримкою і так ретельно підбирав слова. — Ви хочете правити територіями Домініка через його сестру?

А ось це звучить дуже образливо. Хіба я схожа на ту дівчину, якою можна ось так просто керувати?

— Якщо ви схильні запитувати у мене таку нісенітницю, значить вважаєте, що я можу скористатися своєю коханою жінкою і захопити владу її брата. — У всіх присутніх перехопилює подих. За цим так весело спостерігати. — Зізнатися, я мав кращу думку про донів Монреаля, але тепер розумію, що мені не варто було так сильно завищувати свої очікування щодо вас.

Удар нижче пояса, якому я готова аплодувати стоячи. Звичайно, слова «моя дівчина», на яких він робить особливий наголос кожного разу, дратує мене. Але те, як він змусив донів піджати під себе свої хвости, принесоть меня дуже гарний настрій.

Марко стискає зуби і йому доводиться проковтнути слова, які він хоче сказати кілеру, а я не втримуюся від задоволеної посмішки. Очі дона заблищали вбивчими вогниками, але страху вони в мене не вселяють.

— Тепер, коли ми все вирішили, ми можемо бути вільні? — запитую я, адже всі питання, які хотіла вирішити, вже вирішив бос Еліас.

У головного дона вистачило сміливості тільки кивок. Жартувати над бідним і наляканим дідусем я не буду і повільно підіймаюся з крісла, і йду до дверей. Ще й стегнами трохи помахую з боку в бік. Не знаю для чого. Напевно, щоб трохи подражнити Еліаса.