Розділ 44

Скарлет

Відкриваю очі, і задоволено посміхаюся. За весь час, з моменту мого викрадення, я вперше прокидаюся задоволеною і відпочилою. Відразу починаю потягуватися в ліжку, як та задоволена кішечка, що тільки прокинулася і ще нікого не готова кусати.

«Коли спиш, то схожа на милого котика, а як прокидаєшся, то стаєш незадоволеною левицею», — згадую слова Еліаса, сказані в тій хатині, і посміхаюся, з виразом обличчя закоханої школярки.

Прикриваю очі і повертаюся на бік, щоб ще трохи поніжитися. В голову починають лізти спогади про вчорашню ніч і в той же момент, весь спокій зникає.

Різко відкриваю очі, сідаю в ліжку, повертаю голову вправо, і побачу... Еліаса, котрий спить поруч зі мною.

Мене вперше охоплює сором, і з'являється сильне бажання втекти у ванну, закритися там і ніколи не виходити. Я підтягую ковдру якомога вище, щоб чоловік не побачив...

Я дивлюся на нього, а в голові починають спалахувати всі події, що сталися минулої ночі. Моя шкіра ще відчуває дотики кілера, навіть там, де я б не хотіла їх відчувати. Від спогадів того моменту, коли я трохи злякалася його пропозиції — мені захотілося завати вовком у подушку.

Що тепер про мене думає Еліас? Чи все я зробила тоді правильно? Чи сподобалося йому? Мені точно сподобалося, адже таких емоцій я ще ніколи не відчувала.

— Доброго ранку. — Сонно каже кілер, а я ледь не падаю з ліжка і з жахом дивилюся на чоловіка.

— Доброго... — ледве видавлюю з себе.

Чоловік лежить у ліжку напівлежачи і розслаблено дивиться на мене, ніби між нами нічого не було.  Ковдра сповзає з його грудей, оголюючи рельєфні м'язи і у мене перехоплює подих, а разом із ним, очі ковзають туди, куди їм зовсім не потрібно дивитися.

Я мимоволі прикусую нижню губу і вже без сорому милуюся цією прекрасною картиною. У голову, навіть почали закрадатися дуже грішні думки. Цієї ночі я їх погано розгледіла, тому зараз, дивилася на них із задоволенням.

— Пригадуєш нашу спекотну ніч?

— Що? — Відірваю погляд від його торсу і дивлюся прямо в очі. Мій рот трішки відкритий і, якщо чесно... Я не почула те, що він у мене запитав.

— Не турбуйся, у нас попереду буде ще багато ночей. — Його губи злегка посміхаються, і ліс би мене забрав — я знову хочу їх поцілувати.

— Ти... так у собі впевнений? — Від його самовдоволених слів, я починаю приходити до тями.

— Твоє тіло, а з ним і голос, занадто явно це показували. Вчора ти була на межі, і це з огляду на те, що я радував тебе не на повну силу. — Його посмішка стає більш явною.

Мені подобається той факт, що він діяв не на повну силу. Буде цікаво дізнатися, що буде наступної ночі. Ну а зараз, пропоную його трохи подражнити, щоб моя королівська особа не вичитувала мене за м'якість після першого разу.

— Мені було приємно, і я це визнаю. — Я вмію визнавати свою поразку, але так само, я не можу залишити своє визнання без краплі... ммм.... єхидства. — Але знаєш, — спираюся на одну руку і задумливо дивлюся на стелю, — я думала... — імітую задумливість, — ти будеш більш... рішучим.

Переводжу погляд на нього і тепло посміхаюся. Люблю дратувати людей, і Еліас не виняток.

— Рішучим?

О, мені подобається його нерозуміючий погляд. Значить, можна продовжувати гру.

— Так. — Радісно киваю. — Мені й справді було приємно, але тепер, коли я знаю, що ти стримувався, це та-а-а-ак затьмарило всі мої враження.

Я говорю з глузуванням і намагаюся стримувати сміх, який так і хоче прорватися на світ. Все-таки ця ніч дає про себе знати. Давно я не була такою веселою.

Я бачу, що Еліас хотів мені щось відповісти, але в цей момент у двері стукають, і я, від жаху, ховаюся під ковдру. нятягую її на саму голову і перестаю дихати. 

— Скарлет, люба, ти вже прокинулася?

Почувши голос тітки, я різко сідаю в ліжку і дивлюся на двері. Тітка не повинна побачити мене і Еліаса в одному ліжку, ще й у такій компрометуючій ситуації. Я цього не переживу!!! Сгорю від сорому, в цей же момент і в цьому самому ліжку.

Як уявляю, що мене після цього поховають і на табличці буде написано «Померла від того, що тітка застала її в ліжку з чоловіком» — мене аж сором накриває.

— Так. — Відповідаю не надто бадьоро. — Тільки що.

— Я тільки хотіла сказати, що сніданок уже приготований і його подадуть через півгодини.

— Добре. Зараз приведу себе до ладу і спущуся.

Напевно, Клариса зараз посміхнулася. Стукіт її підборів почав стихати, а потім я і зовсім перестала їх чути.