Розділ 34

Скарлет

З-за машини вискочив Лорд і, як завжди, сів біля моїх ніг — гордий, слухняний, улюблений пес Еліаса.

— Як же тобі пощастило опинитися в цьому лісі? — озвався незнайомий голос, але я вмить збагнула, що це Том, і я, не відводячи погляду від собаки, ледь усміхнулася.

— Приїхали з дівчиною на пікнік, а нашу машину вкрали. — Від пояснення цього розумника мені хочеться кататися по підлозі й голосно сміятися. Добре, що моє самовладання вище моїх бажань.

— Радий бачити перед собою таку сліпучу леді! — вітається зі мною Том, йдучи з Еліасом до ґанку.

— Я теж рада бачити перед собою такого симпатичного чоловіка. — Щиро вітаю його, а кілер здивовано підіймає одну брову й дивиться на мене з подивом. Як же мені хочеться показати йому язика, але, на щастя, моє виховання вище цього. 

Зранку у мене гарний настрій. Навіть попри те, що з Еліасом ми встигаємо перекинутися парою саркастичних реплік.

— Скажете ще. — Невисокий чоловік з акуратною борідкою ніяковіє. Напевно, такі привабливі жінки, як я, рідко роблять йому компліменти, або вони рідко трапляються йому на шляху.

— Що за монстр відвезе нас додому? — запитую, маючи на увазі машину, але Том це відразу розуміє, адже не стримує гордої посмішки за свій транспорт.

— Ford Bronco Raptor. Розумієтеся на автомобілях? — в його очах спалахує зацікавленість, але це й зрозуміло. Не кожного дня можна зустріти жінку, яка розуміється на автомобілях, а я — одна з них.

— Не професійно. Я більше по BMW і Audi, але в мого брата схожий позашляховик. Велика витрата палива? — мені цікаво порівняти цю інформацію.

— У середньому, п’ятнадцять літрів на сто кілометрів. — Моє виховання все-таки мене підводить, і я присвистую.

— Я вам не заважаю? — втручається в розмову Еліас, і, поглянувши на нього, я бачу незрозумілий вираз обличчя. Чоловік злиться, важко дихає, але в очах немає роздратування.

Невже він ревнує мене? Це потрібно перевірити.

— Ні, — кажу я й спускаюся з веранди. — Але буду вдячна, якщо ти сходиш за нашими сумками, щоб не втрачати час.

Стаю біля Тома й з легкою посмішкою кліпаю очима, стаючи схожою на милу дівчинку. Еліас довго дивиться на мене, і тіло напружується все більше з кожною секундою очікування. Том переводить погляд з мене на свого друга і, напевно, дивується нашим стосункам. Хоча він навіть не уявляє, що ми вже встигли накоїти.

Важко зітхнувши, Еліас прямує до хатини, а я дивлюся йому вслід і тішу своє самолюбство. Видно, наш холодний кілер не рівно до мене дихає, і від усвідомлення такої маленької деталі, в мені розпалюється азарт.