Зваблива для кілера

Розділ 33

Скарлет

Я солодко позіхнула й потягнулася в ліжку, як кішечка. Мені навіть важко було пригадати, коли востаннє я так добре спала. Підтягнувши ковдру вище, я притиснула її до грудей і задоволено муркнула. Але вже за мить різко розплющила очі й озирнула кімнату.

Я ж точно пам’ятала, що лягала спати разом з Еліасом. Або це він зі мною? Втім, не суть — головне, що його поруч не було. Куди він міг подітися о восьмій ранку?

— А, точно… Лорд мав привести до нас Тома! — згадала я, ляснула себе по лобі й безсило впала назад на подушку.

— Невже Колібрі вже прокинулася? — почувся знайомий голос. У дверях з’явився Еліас із чашкою кави, з якої здіймалася пара. — А я думав, ти до обіду проспиш.

— Не дочекаєшся, — відрізала, кинувши йому саркастичну посмішку.

— Все-таки, не дарма у твоєму досьє є позначка “поганий характер”. Я й раніше це відчував, але зараз переконався на власні очі.

— Що ти маєш на увазі? — звузила очі й підняла брову.

— Та все просто. Коли спиш — нагадуєш милу та маленьку пташку, а щойно прокидаєшся — стаєш розлюченою левицею.

Невже наш Еліас настільки безстрашний, що готовий прямо зараз попрощатися з життям?

— Зате за тобою сарказм ходить, як тінь. Ти їй хоч іноді вихідні даєш? — усміхнулася я, продовжуючи його дражнити.

— Тобі каву зробити? — спокійно запитав він, ігноруючи мої шпильки.

— Серйозно?

— Війна війною, а кава — за розкладом, — з ледь помітною посмішкою підняв чашку, ніби цокнувся зі мною невидимим келихом.

Я вже відкрила рота, щоб видати ще одну дотепність, але в цю мить зовні пролунав сигнал автомобіля. Еліас поставив чашку на тумбочку, накинув пальто й вийшов. Знадвору почувся гавкіт Лорда — отже, це приїхав Том.

Поки чоловіки обмінювалися люб’язностями, я швидко натягнула черевики, заплела волосся й застелила ліжко. Хто знає, що нас чекає далі. Накинувши куртку, яку люб’язно позичила в Еліаса, я вийшла на вулицю.

Прохолодне, свіже повітря одразу вдарило в обличчя. У ньому змішалися запахи вологої землі, дощу й хвої. На веранді я зупинилася, сперлася на дерев'яні бильця і відразу помітила масивний позашляховик синьо-зеленого кольору з відкритим багажником.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше