Розділ 17

Скарлет

Прокинувшись на м'якому ліжку, я відразу насторожуюся. Все, що я пам'ятаю до цього, це — як я тікаю з місця, де мене тримали, і ліс. Темний, похмурий, холод якого просочує до самих кісток. А, ще був якийсь чоловік. Він підібрав мене на дорозі, а потім не хотів відпускати. Цікаво, де цей суб'єкт?

Коли я чую кроки, то руки самі тягнуться під ліжко, де я знаходжу пістолет. Чому я так роблю? У мене є звичка ховати зброю по всьому будинку і квартирі. На випадок, якщо мені знадобиться позбутися непроханих гостей.

Чоловіка, який входить до кімнати, я впізнаю відразу. Це ж мій дивний рятівник! Те, як він фамільярно розмовляв зі мною, приводило мене в легке скаженство.

Останньою краплею мого терпіння став жарт про сік. Йому, можливо, і смішно, ось тільки мені ні. Батько завжди говорить, що я копія своєї мами, але після її смерті це далеко не комплімент. У нас багато спільного, навіть звички. Одна з таких — звичка пити вранці, в обід і ввечері фруктові соки.

Пам'ятаю, як вранці мама прокидалася готувати всій родині сніданок, вона тихо спускалася на кухню і починала готувати. Я, бувши її маленькою помічницею та хвостиком, також прокидалася і йшла за нею.

Мама тоді завжди брала мене на руки, наспівувала пісеньку, і ми разом починали готувати. Вона навіть купила мені милий фартушок, бо я часто могла щось просипати або пролити. Але вона ніколи мене за це не сварила, а вчила і допомагала прибирати.

Тому, не стримавшись, я вдарила його руків'ям пістолета по потилиці. Особливої шкоди не завдала, а от відправити його в небуття — змогла.

Поки він у відключці, я саджу чоловіка на диван і, знайшовши мотузку, зв'язую йому ззаду руки й ноги. А що такого? Еліас же не захотів відповідати на мої питання по-доброму, а значить, ми граємо по-іншому.

Спускаюся вниз і прямую на кухню. Бачу, як на задньому дворі грають Айза і Лорд, від чого посмішка з'являється сама. Через безліч справ я рідко проводжу час з Айзою. Іноді ми можемо влаштувати перегляд фільмів — я, собака і моя подруга Амелія, але я її більше вважаю за сестру.

Відкриваючи холодильник, я так і свищу. Тут стільки їжі, скільки ніколи не буває в моєму холодильнику. Хоча потрібно визнати, багатьох продуктів, які я їм, тут немає.

Зате я знаходжу сир і яйця. Значить, сьогодні на сніданок на мене чекають сирники. Навіть фруктовий соус є. Так, мій день починається з щасливими нотами! Я настільки весела, що кружляю навколо кухонного острова і біля плити. 

Готую я акуратно, але протирати після себе стіл і мити посуд я привчила ще давно. Залишена Еліасом чашка так і стоїть на кухонному острові, і я її теж опускаю в мийку, щоб помити.

З гарним настроєм я беру тарілку з сирниками та прямую назад у спальню. Мені здається, що до цього часу наш милий друг вже встиг прокинутися і зараз ставить собі питання: куди ж втекла Скарлет? А я оп, і тут як тут.

Не встигаю переступити поріг спальні, як наш милий друг дивиться на мене. У його погляді стільки емоцій, що я не можу стримати посмішки.

Підходжу до крісла, що стоїть навпроти дивана, і повільно сідаю в нього. Спираюся на його спинку, закидаю ногу на ногу і з хитрістю дивлюся на нього.

— Я рада, що ти прокинувся. — Чоловік хмикає, а куточок його губ підіймаються в посмішці. — Тепер, коли ти знешкоджений і не становиш для мене небезпеки, пропоную нам поговорити.

— А до цього я становив для тебе небезпеку? — Ух, він ще й дотепний.

— Ти ж не відповів на моє, таке просте, запитання. — Наколюю на виделку шматочок сирника і починаю ним милуватися. — Я вирішила підстрахуватись. — Поводжу плечима і знімаю з вилки найсмачніший шматочок сирника у світі.