Розділ 9

Еліас

Я не очікую, що ця Колібрі, з левовою зовнішністю, посміє вдарити мене в груди. Я думав, що вона, як і всі порядні дівчата, вдає з себе сильну недоторканну. Хоча, варто зауважити, що трохи вона мене вразила.

— Лорд, злови. — даю команду своєму собаці, але той навіть не ворушиться.

Поки я вирівнюю дихання, дивлюся на те, як Лорд просто сідає і дивиться на мене. На нього це було зовсім не схоже. Ця дівчина що, зачарувала мого вірного друга?

— Лорд, я сказала, апорт. — той лише зіває та лягає з іншого боку ліжка.

Моя собака, ніби говорила мені: твоя шкіряна, ти її притягнув, от і розбирайся. З чого це, мені втручатися у ваші шлюбні ігри.

Махаю на нього рукою, і швидко підводжуся з підлоги та біжу за колібрі. Далеко їй не втекти, а в мені включається дикий звір. Хижак, який наздожене цю безбілетницю і покаже, хто в цьому будинку має право кидатися на людей з кулаками.

Вибігаю зі спальні, та біжу за нею по сходах, вниз. Вона, в цей момент, вибігає з вітальні. Дарую дівчині посмішку хижака і повільно попрямую до неї.

— Тобі від мене не втекти, — лякаючи кажу, поки вона намагається відкрити вхідні двері.

Через те що моя мила Колібрі поспішала, замок під її ручками ніяк не піддавався. Звичайно, це сумно, але точно не для мене. Я навіть вирішую не поспішати, даючи їй можливість трохи понервувати.

Але раптом, на мій подив, Колібрі відчиняє двері та вибігає на вулицю. Я пришвидшую крок і за хвилину теж опиняюся на вулиці.

Холодне повітря відразу пробирає мене до самої шкіри, але не це найстрашнішим. Застудитися я не боюся, бо не схильний до хвороби й в останній раз хворів я у дитинстві. Я боюся, що моя маленька Колібрі, може застудитися.

Адже я тільки що відігрів її та привів до тями. А вона розслаблено сидить на траві, ще й дивиться на мене переляканими очима. Це я ще не враховую той факт, що дівчина ще занадто слабка і далеко втекти не зможе.

— Не підходь до мене!!! — кричить, а я з кожним новим кроком підходжу все ближче і ближче до неї. Якщо я роблю два кроки, то вона на крок відповзає, але погляду від мене не відриває.

— Я не заподію тобі зла, колібрі. Тільки поставлю декілька питань і ти можеш бути вільна. — Декілька хвилин я дещо міркую, і додаю: — Якщо відповіді мене влаштують.

— Але я..., — ковтає, і вперше за весь час, я побачу в її очах паніку, — я нічого... — замовкає, а я зупиняюся за кілька кроків від неї.

— Що нічого? — підіймаю брову, і складаю руки на грудях. Мені дуже хочеться зрозуміти, чому вона вдарила мене й чого боїться.

— Нічого не... — договорити вона не встигає, адже лунає собачий гавкіт і з лісу, прямо на нас, біжить собака.

-------------------------------------------------------------------------------------------

Ну, що, любителі мафіозних історій, як вам цей розділ? Вже є якісь думки, що сталося із Скарлет? І як ви гадаєте, Еліас дізнається, хто вона така? Якщо вам ця книга подобається, то буду вдячна за вподобайку і невеликий коментар.☺️ Вам не важко, а мені буде приємно. ☺️☺️