Розділ 8

Скарлет

— Міг би й не підбирати. Звідки така шляхетність? — мій голос повністю просякнутий єхидністю.

— Не шляхетність, — виправляє. — Мені просто стало цікаво, що така красива дівчина робить посеред дороги. Бувши без свідомості, вся в ранах і синцях.

— А тобі що до цього?

— Мені? Так стало цікаво, в яку халепу могла потрапити така приваблива особа.

— Чому відразу в халепу?

— А, тобто, ти хочеш сказати, що сама спочатку побила себе, а потім порізала?  — від цього його глузування, мені так і хочеться, чим то його огріти. Ненавиджу таких кмітливих і самовпевнених. 

— Це тебе не стосується. — проціджую крізь зуби.

Мені не подобається, що ця людина знає більше, ніж я. Мені не подобається його самовпевненість. І, що найголовніше, мені не хочеться говорити йому і визнавати той факт, що я нічого не пам'ятаю і не знаю.

Таке відчуття можна було порівняти з м'ячем. Він ніби наповнений, але всередині нічого немає. Я відчувала себе точно так само.

— Дуже навіть стосується. — Спокійно відповідає той.

Чоловік робить крок вперед, а я здригаюся. Він був вищий за мене, а його статура навіювала повагу. Я розумію, що якщо він мене схопить, то вирватися я не зможу. Можливо, зможу тільки брикатися, і, якщо пощастить, вдарити його по дзвіночках. А що, ви так очі викотили? Спосіб дуже дієвий.

— Не смикайся. Якби хотів вбити — ти б уже не дихала. — і тіло напружується в ту ж мить.

Мені стає зрозуміло — він хоче знати, хто я. Не факт, що повірить у те, що я нічого не пам'ятаю. Опинитися в його полоні не входило в мої плани, і я вирішую діяти.

Удаю, що замахую на нього кулак, але швидко роблю крок уперед і б’ю ногою по дзвіночках. Чоловік згинається, і я, користуючись моментом, штовхаю його на ліжко.

Собака ніяк не реагує, лише спокійно дивиться на мене, ніби його це не стосується. Користуюся такою удачею, і вибігаю з кімнати. Він щось там кричить мені в слід, але я не звертаю уваги та біжу на вулицю.