Розділ 4

Еліас

Вийшов я з кімнати, та попрямую вниз. Лорд йде за мною, але коли ми опиняємося на першому поверсі, він відразу біжить на кухню. Ще бувши цуценям, пес за тиждень запам'ятав, о котрій годині я його годую.

Треба визнати, що коли я побачив той візерунок на руці дівчини, то здивувався. Хоча, кого я обманюю  — я витріщався на її візерунок. Він чимось приваблює мене, зве, навіть зачаровує.

Згоден, останній варіант був досить сумнівний. Але як мені пояснити той факт, що, торкаючись його, я не міг відвести погляду. Я посміхаюся, роблю якісь неконтрольовані жести, знаки турботи.

Я. Кілер, що вбиває людей за гроші. Відлюдник, що живе в гущавині лісу серед дерев і диких тварин. Людина, що живе з собакою і цікавиться жінками тільки тоді, коли потрібно зняти напругу.

— Просто капець, яка я хороша і порядна людина. — кажу собі, і заходжу в кухню.

— Гав... — озивається Лорд, мабуть, не зрозуміє, до чого я це.

— Не звертай уваги. — підходжу до холодильника і дістаю звідти індиче філе для Лорда і трохи фаршу для себе.

Перед тим як закрити дверцята, я прикинув, чи прокинеться сьогодні дівчина. Її тіло вже стало теплішати й мені здавалося, що не сьогодні так завтра, вона повинна буде прокинутися. Тим більше ніяких пошкоджених кісток, я не виявив.

Все-таки, я вирішив, що сьогодні вона точно не прокинеться. Закриваю холодильник та починаю займатися приготуванням нашої з лордом вечері.

Беру гострий ніж, яким я не тільки вмію нарізати їжу, але й оборонятися. Нарізаю невеликими шматочками м'ясо для собаки. Той сидів поруч, та пильно дивиться на мене. У такі моменти він стає ще більш відданим.

— Що ж, вона могла забути в цьому лісі? — починаю розмірковувати уголос, але не відриваюся від нарізання м'яса.

Коли я знаходжуся вдома, то завжди веду бесіди з Лордом. Можете вважати мене не зовсім адекватною людиною, я це переживу. Хоча, коли кілери, взагалі були адекватними?

Ось хто, назве мене розумною людиною, коли я підібрав дівчину, яку зовсім не знаю? Ще й привіз її до себе додому. Ми ж усі розуміємо, що просто так, піти звідси вона вже не зможе. Де гарантії, що вона не здасть мене поліції або моїм ворогам? Гарантій немає.

Звичайно, думати зараз про таке ще рано, але... я звик обмірковувати деякі ходи наперед. Якби у мене не було цього вміння, пристрелили б до лісовика і все.

— Гав?.. — по гавканню розумію, що Лорду було цікаво дізнатися, в якому це лісі я знайшов дівчину.

— Їхав по трасі й знайшов. — пояснюю не надто розгорнуто, він лише хилить голову. — Ледь не врізався в дерево, через неї.

Захопившись приготуванням їжі, я не зразу помічаю, що Лорд вже не сидить поруч. Окинув поглядом кухню, та не побачив його в жодному кутку. Зазвичай, він не відходить від мене, особливо коли я готую, але... Може, захотів сходити в кущі? Або перевірити будинок? Все-таки, в моїй спальні новий гість, ще й жінка.

Поки закінчую приготування вечері, то всі свої думки перемикаю на роздуми, про поточні справи. Потрібно не забути почистити та довести до ладу свою зброю, а також, купити кулі.

— Лорд, — кличу, коли стіл був накритий, а миска з його їжею стояла на місці.

На мій подив, він не біжить до мене, що було досить дивно. Лорда, я ще змалечку привчив прибігати до мене по першому кликанню. 

Минуло дві-три хвилини, перш ніж я пішов його шукати. Ні у вітальні, ні в коридорі його не було.

— Невже ти там? — кажу, прямуючи нагору. У свою спальню, де відпочивала дівчина.

Тихо підходячи до дверей, я раптом чую задоволене урчання Лорда та тихий жіночий голос. Не вірячи цьому, підходжу до трохи прочинених темних дверей і заглядаю у спальню. Побачене мене дивує.