Розділ 3

Еліас

— Не щось, а когось, — відповідає той, що стоїть біля водійських дверей.

— Навіть так? — посміхаюся. Не люблю розумників з пихатим обличчям. А ні, я їх терпіти не можу.

— Вибач моєму другові, — починає другий. Його солодкий голом враз нагадує мені одне довге і повзуче, без ніг створіння. — Ми не хотіли тебе образити, лише дізнатися, чи не зустрічав ти дівчину?

— Дівчину? — дивуюся, і роблю це дуже правдоподібно.

— Так. — промовляє він, а всередині мене, підіймається стійка відраза до цього індивіда. — У неї ще на руці є знак колібрі.

— Ніякої дівчини, я тут не зустрічав. Та й повернувся лише, дві години тому. Тож нічим допомогти не можу.

— Але якщо раптом ти її побачиш, зателефонуй, будь-ласка, нам за цим номером. — це тип підходить до мене і протягує папірець.

На ньому був тільки номер телефону. А чого я ще хотів очікувати? Ні, ну помріяти про ім'я та адресу того, хто її шукає, я вспів.

Машина разом з її слимаками їде геть, а я, ще трохи стою на порозі. Вдихаю свіже повітря, та думаю над тим, в які пригоди я вляпався. Недарма, вони її шукали, і мені здавалося, що вони ще не раз навідаються сюди.

У мене не було сумнівався в тому, що підібрана мною дівчина — це та, яку вони шукають. І все ж таки, я вирішив зайти до цієї загубленої й все перевірити.

Ні, ну а як ще її можна назвати? Знайшов у лісі, значить загублена.

Зайшов в будинок, я попрямую до спальні, але зупиняюся в проході на кілька хвилин.

Підходжу до ліжка, і декілька хвилин розглядаю її та встигаю відмітити деякі факти. Це вміння, завжди працювало у мене на автоматі. У неї було спортивне тіло, але не перекачане. Скоріше таке, на яке ти дивишся і розумієш: зробиш їй боляче — можеш отримати в морду. 

Я припускаю, що найперша з'явилася три-чотири дні тому. Найбільше їх було, на руках і лінії декольте. Під одяг я дивитися не став.

А що ви думали? Я, може, і живу як відлюдник, але я точно не звір. У мене, як і у будь-якого кілера, є свої принципи. Який з них змусив мене допомогти цій нещасній? Ліс його знає.

Я торкнувся її руки та взяв її. На внутрішній стороні зап'ястя був той самий візерунок — Колібрі. Його можна було прийняти за татуювання, але це був орнамент з точкових, рівних родимок.

Таке підтвердження, змусило мене задуматися. І що робити далі?
---------------------------------------------------------------------------

Мої дорогі читачі, якщо історія вам подобається, то поставте на неї вподобайку і залишіть коментар. Для вас це беде просто, а мені приємно.☺️ Всім бажаю гарного дня!!!☺️