Наш час, маєток Лео

Лео та Лів зустріли Шарлоту і Джорджа. Привітавшись вони відвели їх до маєтку. 
Батько Лео виїхав закордон та переписав на нього свій маєток. "Не думала що він так злякається і втече. Справжній боягуз"  
Цього разу Лео та Лів вирішили відсвяткувати  його день народження в чотирьох. Вони вже п'ять років зустрічаються. Поки всі проходили до столу, сідаючи Шарлот подумала "Йой, Лео ще той дятел, Лів вже стільки часу чекає, коли він зробить їй пропозицію."
Чотири найкращих друзів прекрасно проводили цей вечір. Шарлотт та Лів захотіли прогулятись по маєтку. Так вони розділись.
–  Вчора новий вийшов фільм від нашої любимой студії, про фантастичний світ.– Сказала Шарлотта
– А цей, я його дивилась. Там вид головної героїні "вельміра" правда? 
Вони прогулювались по довжелезному коридору і наткнулись на дзеркало античного стилю. Шарлот зупинилась перед ним і поправляла волосся.
– Так. Не знаєш що це за дзеркало? Ніколи його тут не бачила.
– По моєму Лео його десь в підвалі найшов, напевно це ще його батьків було –
На мить в дзеркалі щось блиснуло 
– Що...!? Що це щойно було – Зойкнула Шарлотта.
– Що? А... пробач, це через те що я згадала  батьків Лео? Ти як, все в порядку?
Лів стала більше ззаду Шарлотти, зачепивши маленький столик навпроти, на якому була велика кришталева ваза. Вона була напроти дзеркала
– Лів! Поранилася? 
– Так, лише осколок – сказала Лів шиплячі 
Вони почули як хтось біжить, це були Джордж та Лео.
– Що сталось?! – спитав Лео
– Ваза що тут стояла впала. Осколок потрапив в руку Лів –
–  Джордже, в кухні напроти холодильника є тумбочка, там є перекис, марля і так далі. Принеси, хутчіше.
– Зрозумів.
Джордж погнав по коридору на кухню.
Шарлотта витягла той осколок, легко порізавшись.
– Шарлотт! – гукнув Лео
– Все гаразд, це лише маленька царапина.
– Ні, не гаразд, знаєш скільки ти можеш інфекції занести!? – сказала Лів
– З нас двох твоя рана важливіша!
Після короткої паузи Шарлотта повернула голову, і прям перед її очима була нижня частина дзеркала. Знизу було видно дрібний надпис. Шарлотта трішки ближче нагнулась
– Шарлотто, що ти робиш? – Спитав Лео 
Вона мовчала. Там було написано "Ліарея Елізабет" Мамене ім'я.
Шарлотта мимоволі торкнулася дзеркала рукою на якій була царапина. Дзеркало стало неначе порталом як з фантастичного фільму.
– Це дзеркало якось пов'язане з моєю мамою... Це мій шанс, дізнатися про її смерть, або хоча б знайти її тіло.
Джордж прибіг з бінтами, і оцепенів
– Я... я піду туди, це якось пов'язано з моєю мамою, це єдина зачіпка. 
– Я піду з тобою, іти невідомо куди, самій, безросудно – сказав Джордж.
Шарлотта торкнулася дзеркала, а Джордж взяв її за руку і подивився на неї.
– А про нас ви забули чи що!? – Промовила Лів злегка надувши щоки – Я теж хочу з вами, хочу пригод, подорожей...–
– Лів, ти переконана що готова піти? І ще в тебе рука поранена, ти впевнена що там тобі зможуть надати допомогу? – сказав Лео.
– Ти правий... 
– Хто сказав шо ми не ідемо – Лео підхопив Лів на руки. Вона щиро здивувалась.
– Поклади мене на землю, я руку поранила а не ногу.
– Ні, не хочу.
– Ейй...
– Пішли скоріше доки не закрився – Сказала Шарлотта потягнувши Джорджа за собою.
Лео з Лів на руках, пішов слідом за ними.
Це стало новим початком їхньої історії.
  

(Вибач те якщо все занадто клішовано, а також за граматичні помилки)