Знайомство

– Коханий ти вже ідеш? Ми поспішаємо, потрібно ще машину заправити – Сказала Шарлот одягаючи підбори. Коли вона обернулась Джордж вже стояв готовий біля дверей. 
– Шарлото я тебе вже 15 хвилин чекаю – промовив він з легкою докірливою посмішкою. 
– Ой, я… і не помітила.
Мене звати Шарлотта, я науковиця з природничих наук. Ми з моїм чоловіком, Джорджем йдемо на день народження нашого  давнього друга Лео. 
Ну а поки ми йдемо я розповім як ми усі познайомились.

Це було 6 років тому. На дні народженні Лео в його особняку. Народу  тоді зібралось дуже багато, він запросив весь наш клас. Я б не здивувалась якщо серед гостей були люди яких він бачив уперше в житті. Лео знайомив мене з Джорджем:
– Джордже, це Шарлота моя однокласниця та хороша подруга. Шарлото, це Джордж, мій найкращий друг, він теж з нашої школи. А з моєю дівчиною Еммою ви вже обоє знайомі.
Потім ми троє ще деякий час спілкувались про школу.

До нас підійшла мама Лео 
– О ,ви на певно друзі Лео. Джордж, а ти Шарлотта так?
– Так– усміхаючись сказала я.
Поки ми знайомились Лео спокійно попивав колу.
– Ой, я ж не представилась. Я мама Лео, Амелія, але кличте мене Амелька-Карамелька. – Посміхаючись видала вона. Лео подавився. 
– Мамооо…  – насуплено сказав Лео. Я не змогла втримати сміх, Джордж також а Лео лише злегка посміхнувся.  
Було видно що вони з мамою дуже близькі. Пам'ятаю в той момент на мене нахлинули сумні спогади.
– Гаразд, я ще піду привітаюсь з іншими однокласниками – Сказала я намагаючись стримати посмішку.
– Ти ж це теж помітив, Лео? – тихо сказав Джордж, щойно я відійшла.
– Так – серйозно відповів Лео, сумно дивлячись мені вслід. 
– Пані Амеліє, вас кликав ваш чоловік. Іще там якесь дзеркало стоїть на порозі коридору. Мені його кудись переставити? –  спритала служаниця.
– Хто там поставив то дзеркало!? Ні, краще не чіпай, я його сама переставлю. – котка пауза – Добренько, хлопці розважайтесь а я поки відлучусь – сказала Амелія зникнувши за рогом.
Пізніше я підійшла до не знайомої мені дівчини. 
– Привіт, я тебе тут раніше  не бачила. Ти знайома Лео? – Запитала я 
– Так, я для нього лише знайома, не більше.–  було видно що вона була трішки п'яна 
– Раджу тобі забути про нього. 
– Ага. – Не внятно пробурмотіла Лів. 
– Якщо продовжеш так на нього дивитися то тобі добряче дістанеться від його дівчини. Емма всі волосся вириває тій що дивиться на її хлопця.
– А в нього щей дівчина є – сумно пробуркотіла вона собі під ніс, спершись на стіл. 
– Як знаєш, я тебе попередила.
Залишивши Лів, я вирішила піти подихати свіжим повітрям. Щойно я зробила крок на балкон, я почула гучні голоси. Дальше я не ступила ані кроку. Я завмерла і не дихала.
– Усі вони йолопи, друзі Лео придурки, особливо ця Шарлотта, її...
– Замовкни! Божевільний, не смій ні слова більше казати про Шарлотту!!! – Я... впізнала цей жіночий голос.
–  Це ти це зробив, і як тобі тільки не соромно?!! Ти забрав її дитинство, якби не ти вона б спокійно жила б зі своєю мамою!

Я в паніці вибігла звідти в коридор де нікого не було. "Що це все в біса має означати???"  Я задихалась, серце дуже швидко калатало, а все тіло тремтіло. Я не змогла втриматись на ногах.
Скрутившись, я знову почула за рогом чиїсь голоси. Звідти вийшли Лео та Джордж.
– Шарлотто! – Стурбовано крикнув Лео, кидаючись мені на допомогу 
– Що з нею?! – Спантеличено спитав Джордж.
– В неї панічна атака.
З головного залу де були усі, пролунав гучний стукіт скла, та крики. Лео швидко помчав до залу, довіривши мене Джорджу.
– Шарлотто, ти мене чуєш? Дивись на мене, і глибоко вдихай і видихай – Джордж мене  заспокоюючи гладив по коліні. Мені  справді стало краще. Нащястя ця панічна атака не тривала  довго.

Коли Лео прибіг в головну залу, він побачив Емму яка міцно схопилась за волосся Лів, а на підлозі було багато розбитої посуди. Емма вже була готова її вдарити. Але щойно вона підняла руку,  Лео вже її стримував. 
– Емма! Негайно відпусти її волосся!!!.
– Ні!! Буде знати як сохнути по моєму хлопцю.
–Ти дура, якщо думаєш, що між нами з Олівією щось є.
– То чого ти її захищаєш?!
– Бо ти накинулась на неї як навіжена. Так би поступила люба людина на мому місці. І ще, ти відшкодуєш нам все до кожної монети, за кучу посуду який розбила.