Частина 12

§§§

Всесвіт, що оточував Бестію, звично зблискував незліченною кількістю струн та вогників. Світила, планети, комети, астероїди, квазари і, серед всього цього, величезна кількість сутностей та переплетінь взаємозв’язків. Потягнись до пролітаючого непримітного камінця й він змінить свою траєкторію, десь там, далеко, вріжеться у планету, яка після удару змінить кут нахилу, змістить полюси, спрямує розвиток життя в іншому напрямку. Пройдись по одній з розташованих поряд струн й обірветься чиєсь життя, але зародиться сотня інших. Змусь одну сутність забути про вибудувані пріоритети і виявиш купу прихованих мотивацій, які кардинально змінять рух її життєвого шляху.

Архаі розгорнула енергетику на повну, звично відчуваючи навколо себе неосяжний простір, підживлюючись розсіяним світлом зірок та лавіруючи між сутностями, що раз за разом проносились поряд. Хтось летів за цілком усвідомленою траєкторією, хтось ширяв в очікуванні набору достатньої кількості енергії для наступного циклу, хтось безцільно бовтався в просторі, втративши шлях й орієнтири. Нічого нового. Ось поряд летить пара, між якими тільки но почали переплітатись енергетичні зв’язки. Юне створіння, яке проходить третій цикл на Алеї і трохи досвідченіший лігіанець тринадцятого циклу, з системи Зелених туманностей. Сутності цілеспрямовано летять до Бетельгейзе. Цікаво навіщо? Як і інші мріють потрапити на прийом до Хранительки та отримати гарний бонус на подальший розвиток? Сумнівна перспектива, враховуючи стійке невміння багатьох правильно визначити необхідний об’єм. Деякі сутності намагаються отримати якомога більше, випускаючи з уваги той факт, що головне не кількість енергії, а вміння нею правильно розпорядитись. Матінка Орея мудра та й скнарою не буває, і, якщо не бачить перспектив розвитку «прохача», легко видає все, що попросили. Тим паче, що спалені власною жадібністю, будуть лише додатковим паливом для зірки… Та коли ж чужа смерть зупиняла потік бажаючих, засліплених можливістю легко отримати все і одразу? І звідки вони беруть ці дивні прагнення?

Свідомість могутньої архаі відчула знайому енергетику. Бестія спрямувала свою увагу в іншу частину космосу. О, та це колишній Вартовий… Цей суб’єкт набагато цікавіший. Знайомий персонаж: вісімдесят циклів, більше половини яких в якості Вартового Землі. Стійка душа. Цікава суміш пріоритетів, бажань, прагнень, мітка Дуллахана і надзвичайно рідкісний, для мандрівника, жмуток яскравих емоцій. Так, саме цими якостями він їй і запам’ятався. А ще бажанням вбити. Смішний.

Пройшовши по енергетичним полям мандрівника, що ледь повз крізь простір, архаі виявила невикорінену виправним строком ненависть до її раси. Який же він цікавий екземпляр. Агресія сутності, нехай і мандрівника, до роду архаі, це гарний жарт. Варто цього впертюха прихопити та ще раз показати декому, хто вражає своєю вірою в навчальні властивості виправних планет. Відкоригувавши переміщення сутності, яка її зацікавила, архаі полинула далі, крізь рідний всесвіт, знайому з народження галактику. Наближаючись до рідного джерела, Бестія з полегшенням відчувала, як змітає жар Бетельгейзе різноманітні, налипаючи з відчайдушною набридливістю моральні налаштування різних світів, цивілізацій, рас. Ще трохи и полишиться лише чисте полум’я червоної зірки, отриманий досвід та її власна шалена, нестримна і вбивча суть.

Серафим

Серафим приходив до тями важко. Ні, побудова нового тіла не зайняла багато часу, бо ж енергії він отримав з запасом, а от свідомість… Свідомість, по якій знайомо пройшлась воля скаженої архаі, не враховуючи різну «вагову» категорію, ледь відновлювалась. Першою знайомо прокинулась ненависть – він знову іграшка вогняних! Другим відчай – потрапити до них після всього, це було набагато гірше, аніж опинитись у полоні Вартових. Вартові – то закон. Планетний, міжпланетний, з поправками на цивілізацію, інтереси якої вони відстоюють, але закон. А архаі – джокери, які неочікувано з’являються, змішують всі карти, порушують всі правила й безслідно зникають, полишаючи по собі зазвичай, як лісова пожежа, самий попіл та смерті. Важко повірити, що вони переслідують якусь раціональну мету, а не бездумно грають життями, бо якщо Вартові відстоююсь сформований порядок, то архаі його змінюють. Суттєво, жорстко.

Відкривши очі Серафим роздивлявся світлі стіни, стелю, огляд на червоного гіганта з ілюмінатору мініатюрної тюремної капсули й відчував, що агресія всередині нього набирає все більших обертів. Ненависна архаі невимушено збила його з траєкторії, організувала мінімальне «пакування» і, полишивши достатній запас енергії та прямий наказ відновити тіло, полетіла далі у своїх справах. Звичайно, ще ж стільки сутностей не розпилено, а живих створінь не знищено… Це ж треба було так по дурному втрапити в поле зору саме Бестії! Ця жорстока особа, виявивши ворога, не просто так дала наказ відновитись. Мабуть вигадала щось особливе в якості покарання за минулі справи та й нинішні думки. Чого-чого, а поганих думок з приводу раси вогняних він мав нескромний перелік.

Серафим задумливо всівся на гладеньку підлогу, роздивляючись окраєць планети до якої наближався. Колись він припустився помилки, повірив у те, що архаі можуть бути різними. Файра майже переконала його, що дамаським клинком можна не лише уривати життя, а й стригти живу огорожу, являючи оточуючому світові шедеври скульптурного мистецтва. Вона казала, що всесвіту, і навіть вогняним архаі, править любов, просто не завжди то помітно з першого погляду… Угу, а іноді то непомітно і з другого, й з тисячного, особливо коли цим «джерелом любові» шлейфом тягнуться знищені планети, сутності і всі можливі життєві форми. За свою наївну віру Файра заплатила життям… А от він в тій бійні вижив. Навіщо? Чому? Він досі не знаходив відповіді.