Частина 9

«Скакали» двоє мандрівників досить довго, петляючи між скелями, снігом та хмарами, що час від часу добирались до цих гірських висот. Коли перша така хмаринка-скелелаз наздогнала Вікторію на черговому схилі, дівчина аж зупинилась, милуючись біло-рожевим туманом, котрий рікою потік вздовж прямовисної кам’яної стіни. Ось ніби була хмарка, а ось дівчина вже стоїть у тумані, що сховав весь навколишній світ. А ще за мить подув вітер і хмаринка оминула мандрівників й попрямувала схилом далі, вкриваючи все світлою ковдрою з якої, як зуби якогось дракону, стирчали гострі скельні виступи. Неймовірне видовище.

Так Вікторія та Серафим і подолали перевал – без додаткових пригод чи знайомств з іншими гірськими мешканнями, але в оточенні величних явищ природи. Та й не дивно. Мабуть тільки хмари і не розлякала їх вистава з хижаком та льодяними брилами. Щастя, що ще й розпечену лаву до нього не додали.

З іншої сторони гір було тепліше і з’явилась рослинність. Спочатку Віка помітила під ногами лишайники та мох, потім жмутки трави, далі до них додались кущі та різноманітні повзучі рослини, що чіплялись за каміння, та звисали усюди химерними гірляндами, далі вже й дерева було видно. Схоже тут дощі та тепло не були дефіцитом. Скоро всі схили прикрасились флорою, яка строкатим килимом спускалась вниз, а перед мандрівниками відкрився вражаючий вид на велику зелену долину з сяючою в променях сонця вихлястою річкою внизу. Це б навіть нагадувало земний пейзаж якби не рожевуватий колір світила, і великий білий шар, що кидався у вічі на насиченому смарагдовому кольорі незнайомих джунглів, наче забута гігантською дитиною іграшка.

– А от і одне з міст Аллеї. Чизан, – сповістив Серафім, вказавши на дивну штукенцію. – Давненько я сюди не навідувався.

–Гарно. Я дивлюсь населення цього міста не настільки активно намагається вписатись в місцевий ландшафт, як жителі міста Фонга, – відмітила дівчина.

–Міста Фонга?

–Того, з якого ми тікали, гублячи капці, ой, вибачте, тіла.

–А… Дермиргаудеттеркана.

–От навіть намагатись не буду не те, що запам’ятати, а навіть повторити, – фиркнула Віка.

–У архаі…– почав було Серафим, та тут же зупинився під поглядом дівчини. – Зрозумів.

–Це ж треба. Та в нас помітно прогрес, – усміхнулась його супутниця.

–Знаєш, що в тобі найдивніше? – продовжував відсторонено розмірковувати чоловік, спускаючись схилом, та ігноруючи іронію.

–Ну і? – Вікторія навіть відволіклась від розглядування місцевої флори та фауни. Все таки інший світ, та й перехід від голих скель до густого лісу, був занадто швидкий. Кущики-кущики, а варто було обійти черговий скельний виступ і вони вже в густому лісі. Контрастно. Тай дерева, що їх оточили були смішні, схожі на якусь комбінацію ялинок з папороттю. От наче хто взяв листок папороті, в центр помістив світлий могутній стовбур, а усе інше густенько усіяв голочками. Трава нагадувала звичайний пирій, розбавлений блідо-жовтими пухнастими кущами, а от дивна миша-переросток, з двома хвостами та іклами, як у мутанта-зубастика з фільму жахів, котра шмигнула від них по вертикальній гілці, змушувала задуматись про важке життя місцевих хижаків.

–В тобі немає сексуальної складової, – припечатав Серафім.

–Що? Тобто нема? Я не викликаю цікавості? – дівчина від подиву, ледь не звалилась з чергової каменюки, яку саме долала. Вона ж бачила своє нове тіло у дзеркалі – подібна краса просто не може не цікавити представників протилежної статі. Хоча б у прихованій формі, так би мовити «поїсти очима». Хоча… Зараз вона вдягнена не у ту еротичну збрую, котру їй Фонг спочатку пропонував, і максимально приховала все що можна, та й цей мусульманський балахон на неї намотали… Але зовсім «не має сексуальної складової»? Якось навіть трохи образливо за це гарненьке тіло.

–Викликаєш, проте не на найнижчому, базовому, фізичному рівні, – уточнив зеленошкірий.

–Це як?

–Якщо просто – чоловік кинеться тобі до ніг з будь-якою пропозицією, окрім банального, провести з ним ніч.

–Гм... Отже в цій фантасмагорії в темному провулку мене на зґвалтують навіть стійкі до гіпнозу чоловіки? Чудово, – знизала плечима дівчина, та, побачивши спантеличений погляд співрозмовника, уточнила. – Що не так?

Віка дійсно не розуміла яке відношення, окрім подиву і зручних перспектив, має в неї викликати цей факт.

–Це нетипово. Архаі дуже цінують енергію, яка генерується при активації еротичних зон і за нормальної ситуації, вже, як мінімум, кілька разів ініціювали б звичний процес. Я, коли змінював іпостась, очікував, що ти забажаєш,  так би мовити, «розім’ятись».

–А-а-а…То он чого ти був одразу у бойовій готовності…Оригінальний спосіб догодити жінці,– спантеличено протягла Віка, важко собі уявляючи наскільки потрібно бути любителькою екстрим-сексу аби кохатись з зеленим незнайомцем посеред голих скель. – Зачекай, тобто ти хочеш сказати, я повинна була ще в квартирі Фонга накинутись на нього, чи тебе, з криками «візьми мене»? – хмикнула критично дівчина.

–На обох. І не накинутись, а наказати виконувати твої бажання. Та й в даному процесі не тебе «беруть», а ти.

–Маячня якась, – розсміялась Віка, уявивши себе в такому амплуа. Угу, оце вона така прокинулась гола в незнайомому місці і одразу побігла до найближчих чоловіків з вимогою: «Покажіть мені свої причандали, я сексу хочу!». Може архаі так і роблять, та вона б від такої перспективи швидше вилізла у протилежне від чоловіків вікно, прикидаючись білкою-летягою.