Частина 7

Серафим

Безглуздий, нелогічний порив змусив Серафима зробити те, що він ніколи не зробив би свідомо. Він кинувся захищати архаі! Не друга! Не себе! Ненависну архаі, яка безтурботно розліглась на підлозі, імітуючи невинну дівицю! Ідіотизм чистої води – метнутись до неї, покидаючи власне тіло, яке не встигало зреагувати, і виштовхнути дівчину за межі дії пастки! Правий був Фонг – наявний досвід часом кепсько відображається на вчинках.

Через цю ідіотську імітацію лицаря сам Серафим змушений був потім терміново шукати тимчасовий притулок в тілі найближчої живої істоти. З підходящого, виявився лише лакрілл, котрий дрімав на дні. Цей підводний житель з купою щупалець, середніми розумовими здібностями та непоганими фізичними даними, був меланхолійним ендеміком Аллеї. Та особливо обирати було ніколи –  безтілесною сутністю в межах дії пастки довго не політаєш. Тим паче, що альтернативою лакріллу в межах досяжності були лише холоднокровні риби, плавці яких геть не придатні для подальших планів Серафима, або желеподібні медузи, від котрих взагалі мало користі. Корали та різні поліпи взагалі не варіант – цих поки зрушиш з місця і галактика встигне постаріти.

Тимчасово посунувши здивованого господаря тіла і скеровуючи досить незграбне створіння на пошуки підходящого будівельного матеріалу, Серафим розумів, що ледь справляється з власними емоціями. Він був шалено злий на себе. Так підставитись і першою вивести з-під удару це стерво! Ні, він відновить собі зручне тіло і навіть повернеться на місце захоплення, от тільки Фонгу це не допоможе. Друга взяли в оборот Вартові Алеї, а ці могли бути довго підсліпуватими, проте, якщо вже звертають увагу, надмірною ввічливістю не відрізняються. Казав він цьому легковажному ловеласу: Буть розсудливим, оформи нарешті офіційно свій барліг». Але ж ні: «це вб’є всю романтику…». Догрався. Ймовірно під час останнього візиту, його помітили, відслідкували місце розташування схрону та поставили пастку. Така могла й архаі на деякий час втримати. От тільки навіщо тут настільки потужну техніку застосовувати? Вирішили перестрахуватись?

Аллея завжди була специфічною планетою. Cутності, що встановили тут свої порядки, не були загалом агресивними, але навдивовижу старанно відстоювали право рідної планети жорстко боронити її від незваних гостей. Настільки старанно, що за неодноразове порушення  правил відвідання Аллеї, могли  застосувати довгий перелік покарань, і втрата тіла була не найгіршим з варіантів. Щоправда для Серафима це була лише тимчасова незручність, ускладнена його власним статусом. От Фонгу гірше, він мав менше можливостей, і тому друга потрібно витягти до того, як завершиться процедура з’ясування обставин та визначення виховної екзекуції. Бо ще запхнуть красеня в якогось морського їжака на кілька циклів, і повзатиме хлопчина дном морським, маючи з кінцівок лише колючки та зуби.

А може то не Фонг винен, а архаі? Її поява могла спровокувати пристойний енергетичний сплеск, який легко відслідкувати. Щоправда ця раса вміє чудово маскуватись за необхідності… Ця дивна дівуля могла бути настільки неадекватною, аби знехтувати стандартними практиками? Малоймовірно. Бідний Фонг, так по дурному втрапити у таку халепу… Ні, ця теорія кульгає на обидві ноги, бо для встановлення пастки на архаі потрібен час, і того, який вони витратили на прогулянку пустелею, відверто недостатньо. Отже випадковість?

Так розмірковуючи, обхопивши щупальцями черговий скельний виступ, Серафим докопувався до найближчих виявлених покладів органічного матеріалу. Якийсь хижак заховав собі вечерю. Нічого, доведеться зубастику пошукати нову жертву, цей труп піде на більш термінову справу, аніж підтримання життєвого циклу місцевого мисливця. Залишки великого підводного ссавця, це звичайно не найкращий варіант, та як основа цілком піде, бо клітини вже побудовані з урахуванням існуючих на цій планеті законів біології.

Сутність – господар тіла лакрілла, злякано сховалась десь на околицях свідомості, не наважуючись заважати грізному гостю. Розумно – найвірніша лінія поведінки в такій ситуації. Серафим би теж не особливо висовувався, заплигни у його тіло емоційно-неврівноважений гість, за енергетичними параметрами близький до майже всесильних Вартових. Чоловік завжди поважав розумність, навіть якщо вона була продиктована цілком елементарними біологічними мотиваторами. З поваги до такого можна й не пускати у справу власне тіло лакрілла і навіть поводитись з ним обережніше, бо відрощувати втрачені кінцівки, наскільки він пам’ятав, ця форма життя не вміє. Тим паче… Тим паче, що виявлені рештки набагато більшої та сильнішої життєвої форми цілком влаштовували Серафима.

Ох, не легка то праця – знаходитись у одному тілі і одночасно будувати інше, ще й без жодної допомоги. Зазвичай для подібних «розваг» використовувались енергетичні носії, що дозволяли не витрачати сили на організацію часток навколо енергетичного вихору. Власне здійснити подібну дію без такої допомоги, навіть з подібного матеріалу, мало хто міг. Більшості доводилось переміщуватись до чужого материнського організму і вирощувати тіло природнім шляхом, або носитись безтілесним духом, доки не накопичить чи купить необхідну кількість енергії для побудови тіла. Та подібний варіант зараз для Серафима був неприйнятним. Життєві цикли морських жителів Аллеї досить довгий, а перспектива витратити декілька світлових оборотів, для того, аби народитись у тілі недолугої багатоніжки чи стрімкої, та обмеженою водяним середовищем риби, Серафима не спокушала. Але потрапити в чужому тілі, чи без тіла у поле зору Вартових, то взагалі для нього зараз гірший варіант з усіх можливих.

Знахідка виявилась навдивовижу якісною, навіть цікаво, хто міг перервати цикл такої сильної істоти... Кістяний каркас був з вкрапленням рідкісних міцних металів, тканини просякнуті природнім захистом від місцевого, не в міру активного світила, та ще утримували залишковий енергетичний баланс. Щоправда за рахунок цього, труп неохоче розбирався до часток придатних для організації за новою схемою, але скаржитись на такі дрібниці було б вже нахабством.