Епілог 2. Наше завтра.

Я повільно розплющила очі, звикаючи до яскравого освітлення незнайомої кімнати. Хоча після кабінету, де воно приглушене усе буде здаватися яскравим. 

Повільно фокусувала погляд на усьому, що мене оточує і ледве стрималася, щоб не закричати чи то від подиву, чи то від переляку. 

На мені була біла, безсумнівно весільна сукня. Довга до самої підлоги така, що сковувала рухи і з тонкої тканини бо я відчувала як мене дрижаки беруть. Хотілося накинути на плечі, хоч шаль, але спершу важливіше було дізнатися – за кого я можу взагалі входити заміж. 

Варіантів жодних. 

Білі двері прочинилися і в кімнату прослизнула Сейна. 

– Сестронько, церемонія вже за хвилин десять. Ти як? 

Я підвела на неї вражений погляд людини, яка досі не розуміє, що вона тут забула, роздумуючи над тим, чи не можу я просто запитати.

– А за кого я маю заміж вийти? – ляпнула, сподіваючись, що вона спише все на те, що це через хвилювання. 

Вона підійшла ближче і обійняла мене в підтримці. Її спокій і впевненість передалися й мені і я змогла відчути себе краще. 

– Віктор Терен, – сказала вона просто без зайвих питаннь, – задля підтримки нашого міста. Батько ухвалив цей шлюб ще давно. 

Я кивнула. До останнього сподівалася, що це буде Тео, та ця нова реальність вирішила інакше. От лише, сказати, що я вже давно одружена і навіть маю сина буде дивним. 

І все ж прізвище не було цілковито незнайомим, упевнена, що вже чула його раніше. 

Я заплющила очі і спробувала віднайти його у своїх спогадах. 

Ну точно, таке прізвище мав мій роботодавець у місті Вільних і здається він знав, хто я від самого початку. Шкода, що тепер про це не розпитати. 

– А де Меріт і Рін? – поцікавилася, не розуміючи, чому подруги не тут. 

Чи у цій реальності ми не були найближчими? Я все ще не могла зрозуміти, де я знаходжуся, та вже починала здогадуватися. 

Цей світ ніколи не був грою. 

Швидше за все я вже була тут раніше і щоб не забути описала в сценарії. 

Цікаво чи завершаться на цьому сюжетні повороти чи ні? 

– Що з тобою сьогодні, сестронько? – схвильовано запитала Сейна, а я зрозуміла, що цього разу точно спалилася, – як можна було забути, що перша нас покинула і втекла зі своїм зрадником братом. 

Отже з Тео. Я відчула як посмішка мимоволі зявляється на обличчі. І що ж такого міг вчудити мій ідеальний чоловік у якого все завжди повинне бути бездоганним, що ця Сейна аж крізь зуби твоє імя процідила. Може він тут справжній червоний прапорець і хотів мене викрасти і закрити у якомусь підвалі? 

– Він зробив спробу зірвати твої заручини і ледь не вбив Віктора, що могло призвести до великого конфлікту, де б постраждали усі, – підтвердила мої здогадки сестра. 

Я здивувалася від того того як подумки назвала її.

Це відчувалося так природньо. 

– Отже він хотів врятувати мене з договірного шлюбу, а ти так просто про це говориш? – не втрималася і роздратовано запитала. 

Хоч і не хотіла говорити цього. Я готова вийти заміж за того за кого скажуть, просто тому, що впевнена – це на краще для всіх. 

Підвелася з місця і вийшла з приміщення. 

Та не встигнувши зробити й декілька кроків відчула як падаю вниз. У мене потемніло в очах і запаморочилося у голові від спогадів, які накривали мене як та безжальна лавина. 

Нестерпний біль пронизав мене, та я навіть не могла промовити, хоч слово, щоб попросити про допомогу. 

Усі ставало на свої місця, тягнучи з мене сили і змушуючи згадувати неминуче. 

Як виявилося я вже не вперше усвідомлювала себе тут. Не вперше говорила з іншими і знала про яку спробу зірвати заручини говорила Сейна. 

Чому ж згадала лише зараз? 

Я мала шанс втекти з Тео і щасливо чи не зовсім прожити своє життя з ним, своїм сином і авжеж Айрін, чи точніше Меріт як її завжди звали насправді. 

Натомість я зробила інший вибір. 

" – Прошу подбай про нашого сина Тео, а я дізнаюся правду і якнайшвидше повернуся до вас" 

Наче нічого не сталося я підвелася зі свого місця і поспішила вперед. 

Навіть, якщо страх сковував кожний мій рух, навіть, якщо я бажала втекти – це не має значення, поки правда яку ми всі шукали не буде відкритою. 

Я натягнула яскраву усмішку. 

Ще зовсім скоро і я зустрінуся з тим, хто має зіпсувати моє життя. 

З тим через кого моє життя стало таким хаотичним. 

А я повернулася в минуле, думала, що моє життя гра і не знала, хто я насправді. 

Відтепер я більше не буду боятися і відплачу за все сповна. 

Двері в залу переді мною прочинилися. Батько вже чекав на мене і провів вперед. Безліч запрошених гостей сиділи за столиками і вважали, що зараз відбувається мій найщасливійший день життя, хоча це й не було так. 

Я зустрілася поглядом з чорними очима мого нареченого і ледве подолала бажання вибігти звідси. Він мав гарну зовнішність, от тільки, я знала, що людина переді мною небезпечна. 

"Є ще одна історія Сіона про яку не говорив тобі і у ній ти будеш мати таку саму роль як Донна. Змушена будеш інсценувати свою смерть і створити ще одне повстання. Будь ласка, вируши зі мною і Айрін" 

Так, готова.

Я готова на все, щоб повернуся до тих, хто мені дорогий.