Екстра Лідерка.

Донна уперше відчувала себе розгубленою і обдуреною. Вона завжди ретельно перевіряла людей з якими співпрацювала, тому визнати, що вона помилилася була складно і соромно. 

Як вона тепер може називати себе лідеркою, якщо повела людей у пастку. 

Сіона сказала, що це була б втрата якби вона померла, але здається всередині самого повстанського руху назрівала якась власна змова. Питання лиш у тому як наважитися її розслідувати. 

Кому це можна довірити, якщо тепер усі під подозрою. 

Тому вона вирішила вчинити найбільш логічно в даній ситуації, залягти на дно в Санлорісі і подивитися на реакцію інших, коли вони дізнаються, що лідерки більше немає. 

Цікаво, хто зрадник? 

Як підготуватися до того, що хтось з тих, що стояв пліч о пліч з нею скільки років бажав їй смерті. 

Списати на випадквовість не могла? 

Це була пастка, кимось добе спланована пастка. 

І вона вже здогадувалася, якою буде відповідь. 

У місце у якому її переховували постукали. Що ж єдина людина, яка зараз знає, де вона – командир патрульної поліції. 

Оце вже іронія долі – той, хто мав бути ворогом – врятував їх обох, ризикуючи своєю посадою. Та якщо подумати владнав усе навдивовижу швидко. 

– Заходьте, – сказала вона. 

Він пройшов всередину і коротко привітавшись сів на крісло. 

– Що вас привело сюди, пане Теодоре, – поцікавилася вона, – це стосується інсценування моєї смерті? 

Він на мить замовк, задумливо провівши рукою по волоссю, ледь розтріпавши його. 

– Лідерко Донно, моя дружина, просила дізнатися, хто направив вас до неї? – нарешті твердо заявив він. 

Вона вже хотіла відповісти, але з язика зірвалося інше 

– Ви справді одружені, – зміряла його вивчаючим поглядом, – щось надто дивним тоном ви про це згадуєте. 

Цього разу він відповів рівно і байдуже, наче про те, що давно вже не мало значення. 

– Так, лідерко, але не думаю, що це якось стосується нашої розмови, – холодно промовив він. 

Цей Теодор був зовсім іншим…якби його попередник мав хоч краплю його вдачі справи велися значно легше. 

Вона відчула як поступово починає відчувати деяку повагу до цього чоловіка. 

Той, хто був до нього мав запальний характер, легко вівся на провокації і дивно як під його керівництвом патрульним не настав кінець. Це була людина з якою усе можна було вирішити лише силою. 

З думкою цього чоловіка варто було рахуватися. І укладати угоди. 

Точно. 

Варто ж відповісти на питання. 

Що ж там було у той далекий день. 

Вона доторкнулася до скронь, наче це могло їй якось домогти і почала відтворювати події. 

“День виявився ще гіршим, аніж був завжди. Усе валилося з рук і не хотіло виходити. Смог був щільним тому нікому не хотілося виходити на вулицю, щоб проводити щоденний патруль. 

Вони шукули тих, хто міг до них приєнатися і тих, кого варто усунути. 

Донна уже була готова оголосити вихідний, але саме у цей момент пройшов схвильований один з наближених. 

Але він незабаром загинув. 

Тоді Матіас відпадає. 

Потрібно згадати, що він сказав. 

– Лідерко, отримав повідомлення від Меріона Немеза, він сказав що в 14 кварталі знайшли мертву людину. 

Похолола. 

Тоді чи не значить це, що й Еринія Немез небезпечна. 

Сподіваюся, що ні?” 

– Меріон. А що? – вона відповіла дещо невпевнено, наче сама переховувала злочинця чи влаштувала змову. 

Він задумливо відвів погляд. 

– Не думаю, що вам буде приємно це почути, – почав було він, – але чи Нікотин має ще якесь імення? – запитав тихо. 

Вона похолола. 

Це правда. Та лише наполовину. Неприємність не було причиною її реакції, а інші зовсім іншакші почуття вирували у ній зараз. 

Та зовні вона авжеж не показала цього. Залишилася байдужою і беземоційною, наче й слова ці значення жодного не мало. 

– Не певна, – ледь всміхнулася вона, – та здається чула, що Никодим, – і чому вона підлаштовується під мову Теодора. 

Він був наче людина з минулого, яка ятрила душу спогадами. 

Уперше вона побачила як на його обличчі одна за одною змінюються емоції від роздратування до хвилювання і страху. 

Сіона, невже Никодим якось повязаний з нею. 

– Хочете сказати, що потрапляння в цю реальність його рук справа! – я не стрималася і стукнула по столу долонею. 

Та як він сміє, творити усе що забажає. Та й навіщо він її закинув прямо до мене. 

Він вдихнув і видихнув, а тоді абсолютно спокійно відповів. 

– Можливо. До зустрічі, лідерко, – попрощався і вийшов так само тихо як і прийшов. 

Вона ж залишилася задумливо сидіти у кріслі. Наче мало проблем, то ще нікотинові зайнятися нічим.  

От же, мерзотник. 

Подальший план був очевидним – вона вирушить у елітне місто і нарешті скаже йому усе ще про нього думає. 

Його елітне містечко отримає за все. 

Донна нарешті була готова помститися тому кого колись сама зрадила і покинула. 

Вони починали разом, але їхні шляхи розійшлися.