Розділ 12. Час побачити все.

Слова Авельда точно були якимось гіпнозом не інакше, бо як пояснити те, що мій погляд раз по раз повертався до Еринії і Меріт. 

І я нарешті зрозуміла, що їхні відносини дивні. Якщо спочатку я думала, що вони найкращі подруги дитинства і тому вони так поводяться. 

Зараз це здавалося дивним. 

Просто подруги не мали б такі стосунки. 

Режим детектива увімкнено. Час подивитися на ситуацію під іншим кутом. 

І я уважно слідкувала за кожним їхнім рухом. 

– Хочеш про це поговорити, – запитала Сейна увечері, зручно вмощуючись на моєму ліжку. 

Я підійняла на неї погляд, не до кінця розуміючи про що вона. 

– Я про Рін і Меріт, ти ж їх бачила, – констатувала вона таким тоном, наче це щось нормальне. 

– Не думаю, що ти мене зрозумієш, але мабуть у них є причини, – відповіла я беземоційно, мені було цікаво дізнатися скільки відомо Сейні. 

Вона кивнула з ледь помітною усмішкою.

– Чесно кажучи...– почала вона дещо невпевнено, наче сумнівалася чи може сказати свою думку, – я вкладаю зовсім інший сенс у такі стосунки – її голос був напрочуд серйозним і меланхолійним. Зовсім не такий, яким вона говорила зазвичай, – для мене це про глибоку емоційну прив'язаність, можна сказати сестринство. А от інтимні стосунки у таких історіях мені псують все. 

Елевонда. От тепер цікаво чи потрібно сприймати останню фразу в принципі буквально. 

Я кивнула. Це повністю збігалося з тим, як і сама думала. А ще її слова допомогли мені краще зрозуміти, що відчуваю до самої Сейни і що колись давно відчувала до іншої людини. 

Не могла пригадати, ані її обличчя, ані зовнішності. Лиш знала, що саме вона завжди називала мене Сіоною, з теплою усмішкою і вічним смутком в очах. 

Отже, виходить це називається сестринство. Коли вона для тебе ближча, аніж подруга. Мені подобається значення цього слова.  

– І все ж чому вони…– мені таки хотілося розпитати. 

– Вони…– відповіла з гіркотою, – кожну з них видадуть заміж за тих, хто вигідний їхній родині. Тому хай тішаться поки можуть. 

То он, що вона думає. Отже, не знає, що Рін таким дивним способом захищає Меріт. 

Або ж навпаки хотіла мене відволікти від справжньої теми. 

Я нахмурилася,  бо була впевнена, що шлюби за договорами є лише в аристократів ну або ж в еліти. Виходить повстанці також думають у першу чергу про вигоду, а тоді вже…

Хоча в глибині душі я знала, що саме так воно і є. Адже чому б ще Меріт наскільки не хотіла б виходити заміж за когось? 

 – Знаєш, – протягнула вона, – бідні і багаті насправді однакові. Що перші, що другі, хочуть опинитися вище, ніж вони є. Одні через необхідність і бажання вижити, інші, щоб втримати владу, – філософським тоном зазначила Сейна, – єдині, кому справді пощастило – це середній клас. Золота середина. І ти побачиш це пізніше, – зі смутком завершила. 

– А ти? – нарешті звернулася до неї я, якось налякано, – тебе також чекає така доля?

Мені не хотілося щоб Сейна згасла. Мені не хотілося, щоб мої подруги стали звичайними розмінними монетами, коли настане час. 

Вона загадково всміхнулася і тихо відповіла. 

– Не хвилюйся, день якого ти так боїшся ніколи не настане, – та все ж було у її погляді щось важке. 

Я хвильку подумала, а тоді таки відповіла. 

Сперлася на стіну, щоб було зручніше і спокійніше. 

– Насправді я знаю чому Рін так робить і які насправді у неї стосунки як зі своїм нареченим так і з Меріт, – на одному подиху видала я. 

Останнім часом мій стан покращився і хоч говорити повністю нормально все ще було складно, та це вже був не шепіт. 

Тому я відчувала полегшення. 

Сейна здивовано подивилася на мене, а потім піднялася зі свого місця і чкурнула з кімнати. І куди це її понесло в такий момент? 

За деякий час в приміщення зайшли Ейлір і Глорія, а ще неочікувано Ярина. Останнім часом, старшої, ой тобто Наставниці не було видно в кімнаті. І бачилися ми з нею лише на тренуваннях. 

– Наставнице, – швидко зістрибнула з місця і вклонилася. 

– Чому ти нічого не розповіла? – запитала вона одразу і в її тоні було як обурення так і хвилювання за підопічну. 

Я спохмурніла, згадуючи, що могла встигнути зробити поганого. Наче ж нічого такого не було. 

А потім згадала і опустилася назад на місце. 

Я просто хотіла не думати про це все і не згадувати більше ніколи. 

– І справді, – підійнялася зі свого місця Еринія, – ти казала, що розповісиш усе. 

Насправді зовсім не хотілося. 

Але залишити усе в минулому мені ніхто не дозволить. Отже, прийшлося повернутися на самісінький початок спогадів. 

Я вмостилася на ліжку зручніше, загорнулася в ковдру і почала повільно розповідати. 

– Якщо можна я поясню коротко, – і на кивки дівчат почала, – отже, через декілька днів після мого вступу вона перестріла мене в туалеті і почала щось говорити про те що такій безрідній нездарі як мені, немає чого тут бути, – я знервовано шарпала ковдру, щоб кудись подіти руки, – Потім часто робила невдалі спроби мене підставити, тому повернулася до того, що словесно поливала мене брудом. А відповісти я їй не могла. 

Я зі зніяковінням завершила розповідь. Згадувати про це мені було неприємно, тому я обмежилася коротким поясненням. 

Повільно підвела погляд на дівчат, чекаючи на їхні відповіді. Еринія виглядадала на диво розгубленою, наче у неї було щось на думці, та вона не до кінця щось розуміла. Вони з Меріт переглянулися і одразу ж відвернулися. 

Ейлір виглядала задумливо, навіть осудливо, але мовчала. 

Сейна ж і Глорі пересіли до мене і обійняли. 

– Дякую за підтримку, – ледь всміхнулася. 

– Мені цікаво ось що, – нарешті протягнула Еринія, – чому Се Хі тебе так ненавидить. Уперше бачу, щоб він аж настільки явно це показував. 

Я зробила позначку у думках. Це точно корисно. 

– Бо вважає її шпигункою, – відповіла Ейріл, – і ще одне...ти справді все забула? Чи прикидаєшся?