Епілог

***

- Наступна зупинка – проспект Шевченка. – Пролунав механічний голос в автобусі. Яке щастя, що я вже ось-ось буду виходити. Велика кількість людей погано впливає на мій настрій. Хоча зараз я його однозначно підніму.

Останній місяць літа вдався теплим та безхмарним. Тож ми з Сергієм більшість нашого спільного часу проводили на вулиці. Як і сьогодні. Я вмовила хлопця прогулятися ввечері по центру міста, а потім піти в парк та спостерігати за небом. Адже саме сьогодні пік зорепаду Персеїди, вже багато років, кожного серпня ця подія не проходить повз мою увагу.

Виходячи з автобуса падаю в улюблені обійми, суджений балує мене знову кіндером та веде гуляти. І що може бути краще? Хіба, що сюрприз, який влаштував мені Сергій. Адже після прогулянки ми сіли в його машину та покинули межі міста, на секунду стало трохи страшно, але я швидко взяла себе в руки та з наполегливістю маніяка почала розпитувати.

- А куди ми їдемо? А нащо?

Відповіді мені хлопець так і не дав, але через кілька хвилин я все зрозуміла. Адже ми приїхали на безкрайнє поле, з фантастичним виглядом на небо. Жоден вогонь міста не заважав насолоджуватися світлом космічних чудес. Ми зручно влаштувались на капоті машини, обійнялись та деякий час сиділи мовчки. Я вбирала в себе всю цю неймовірну природу, магію та енергію.

- А пам’ятаєш… - Подав голос Сергій. – Одного разу ми почали говорити про зірки і ти мені сказала, що найважливіші слова треба казати під зірковим небом?

- Пам’ятаю, - тепла посмішка прокотилась моїм серцем. – Це мене бабуся навчила. Кажуть, що всі зірки на небі це душі. – Загублююсь поглядом в небесах, ніби шукаю рідних. – Одні вже покинули наш світ, а інші лише мають з’явитися, але вони все бачать, стають свідками всіх подій. Через них нас чує Всесвіт. Десь там є мій брат близнюк, в нього була хвороба не сувмісна з життям, тому на другий день нашого життя його не стало. Тому іноді, коли я дивлюсь на небо мені здається, що він поруч так само як і інші рідні люди, які покинули наш світ. А ще з неба на нас можуть дивитися наші діти, може вони лише нас вибирають, а може вже знають, що одного разу я візьму їх на руки. Тому так, найважливіші слова варто казати самому собі, але під всіма зірками неба. Бо так їх чуєш ти і весь Всесвіт.

- Тоді знаєш, я теж хочу сказати кілька слів. Не вмію гарно говорити, але постараюсь. Вперше коли я тебе зустрів, то думав, що це якийсь жарт, незрозуміле покарання і жах моїх ночей. А потім зрозумів… Ти моє спасіння, від цілого світу і від мене. Дякую долі, що вона нас звела тієї магічної ночі...

- І нехай всі зорі стануть свідками моїх слів. Я кохаю тебе, моє карооке щастя більше за життя. І хочу щоб під небом всіх світів ти стала моєю дружиною. Ти приймеш мій шлях під небом?

В мене не було слів, лише схлипування, тому що він перефразував слова моєї улюбленої книги. Колись на цьому моменті я лила сльози та мріяла, що в мене буде так само. Але Сергій перевершив всі мої мрії. Киваю схвально головою, а на моїй руці з'являється колечко.

Краєм око помічаю, як падає зірка. А навіщо загадувати бажання, якщо в мене мій особистий чарівник, який здійснив вже мою третю мрію. І відчуваю що це не кінець.

І нехай його звати Степан. Як кажуть, у всіх свої недоліки.

Привіт) Це ваш блудний автор завершив книгу) Скажу відверто - вона мені далась складно, оскільки герої не хотіли коритися канонам, а вперто повертали книгу в спокійне русло. Тож мені довелось тільки змиритися з їхніми характерами і написати так, як пишеться))  Якщо вам сподобалось не забудьте поставити зірочку)

Зустрінемось на сторінках інших книг) Можливо знайомі герої там промайнуть?)

А ще запрошую в мою нову книгу. "Я стану твоїм персонажем"

Легка історія з флером таємничості)

Письменники початківці часто роблять героїв схожими на себе. І я не виняток. Тільки здається я перебільшила. Бо історія моєї героїні почала відбуватися зі мною.
Я уявляла себе на місці головної героїні поки писала книгу. Але зовсім не була готова, що події з книги будуть відбуватися в моєму житті. Як це, коли ти вигадуєш пригоди, а потім вони трапляються з тобою? Я переживу це на власному досвіді. За сюжетом в Наді з'явився таємний шанувальник і протягом місяця він буде змінювати її життя. Долю своєї героїні я знаю, а от яка спіткає мене... Як не закохатися в таємного незнайомця?
Хоча, здається, він мене чудово знає.

З любов'ю,

Ваша Тіа Кузь. 

Зустрінемось на сторінках книг ♥