33.

З дзеркала на мене дивилась спантеличена дівчина. По її плечах розсипалось темне волосся, очі виблискували палаючим вогником, а легкий рум’янець освіжав.

Хвилювання розривало. Тому що на мені після душу залишалась білизна та довга футболка Сергія. І сьогодні перший раз коли я ночую в свого хлопця. Свого хлопця. Як незвично звучить.

Він хворий, тому нічого більшого, ніж сон в нас не буде. Але навіть сон в одному ліжку, коли нас буде розлучати лише трохи тканини…

- Ох, Євгеніє, виходь вже з ванни. – Говорю до себе пошепки, намагаючись підбадьорити. – Навіщо тягнути кота за хвоста. Суджений зараз подумає, що в тебе або проблеми, або ти втопилась.

Набираюсь сміливості та випливаю з ванни. І перше, що я бачу… Сергій накрився ковдрою з головою та солодко сопе під стінкою. Добре, що хоч місце мені залишив… І на цьому дякую.

- На новому місці, приснись наречений… Дурня. Вже раз замовила, вистачить і одного.

На диво мені сниться Сергій. Правда цього разу ми пливемо по річці в місті, де дуже багато річок і вони заміняють дороги. Точно, Венеція! Ми гуляємо, а потім на носі гондоли з’являється Пікачу та починає повторювати своє ім’я.

Прокидаюсь та розумію, що це насправді мій телефон повідомляє про повідомлення. Суджений вже пхає мені в руки гаджет та щось бурмоче під ніс.

Годинник показує третю годину ночі. Але повідомлення заставляє мене сісти, а потім почати тихенько пригати на ліжку. Наскільки це можливо.

«Вітаю, в тебе народились племінники. Дмитришин Аліса Андріївна та Дмитришин Сергій Андрійович. Лови фотку)) Вітати щасливих батьків можна завтра.»

- Що сталось? – Сонним голосом намагається допитатися Сергій, поки я продовжую виділяти в простір радість.

- Я знову стала тіткою! – Якщо вже прокинувся, то можна задушити в обіймах. – В тебе з’явився ще один тезка, а в мене племінник та племінниця!

- Вітаю, - хлопець вичавлює з себе посмішку, а потім я доторкаюсь до його лоба і пригоди виходять на новий рівень. Тому що він горить.

Ніч пройшла швидко і жахливо довго одночасно. Сергій був в свідомості, але десь не поруч. Змушувала його пити таблетки, які майже не допомагали, пиши тони теплого чаю та змінювала вологий рушник на голові. Не знаю, що з цього всього допомагало, а що шкодило. Але лише під ранок температура спала, а ми забулись сном.

Збудив мене запах піци, яку щасливо жував різко одужавший хлопець. Під їжу він пив чай і робив щось в ноутбуці.

- О, добрий ранок, ти вже встала. Там ще коробка піци на кухні. Я до тебе приєднаюсь через кілька хвилин. Відправлю лист на роботу, два дні нічого не робив, потрібно повертатися в життя.

Я лише очманіло кліпала очима. І це та людина, яка кілька годин тому ледве не згоріла від жару.

- З тобою все добре? – Про всяк випадок пробую лоб, але він лише трохи теплий.

- Так, не хвилюйся. Дзвонила твоя мама, я сказав, що ти ще спиш.

- Що ти зробив?! – Серце різко вирвалось з грудей і впало десь в район п’яток.

- Ну точніше я не відповів, а потім написав Алексу, сказав, що захворів, а ти мене лікувала і заснула. Він обіцяв прикрити і сказав, що впринципі твоїй сім’ї не до того. Вони збираються в гості, святкувати поповнення в родині.

- Не лякай ж так мене! – Хапаюсь за серце і сідаю, де стояла.

Навіть страшно уявити, яка б була реакція мами на слова незнайомого хлопця, що її донька спить.

Хоча кому я брешу. Моя мама запитає, як звати хлопця, запитає чи в безпеці я і попросить перетелефонувати, коли прокинусь. Одного разу вже був цікавий випадок.

Поїхали ми з Владою і Лією в тур до Праги, це було два роки тому, коли Лія з Алексом лише зустрічались. Поїздка була на день студента. От ми трохи посвяткували в місті, а потім продовжили в готелі. В кімнаті знайомих хлопців. Я там і заснула, а розбудити так і не змогли.

І от зранку телефонує мама. Я сплю, як ведмідь в барлозі, ледве не хроплю. Довелось хлопцям брати телефон і казати майже правду. На що мама лише запитала: де я, з ким, та коли заснула. І попросила перетелефонувати.

Золота жінка! Була б. Якби не ляпнула все, що дізналась сім’ї. Бабуся з дідусем лише пожали плечима, близнюки активно почали проситися в гості до друзів з ночівлею, а тато і брат сказилися. І почали дзвонити… Алекс до Лії, тато до мене.

Головний підсумок, який я винесла для себе – прокидатися, коли тебе поливають холодною водою неприємно. А коли після цього тобі жахливо болить голова, а мозок виносить тато задоволення ще менше.

Але менше лірики, більше практики. Аромати піци тягнуть мене за шкірку до кухні. Цікаво, я, як вихована людина, маю спочатку привести себе в порядок, переодягнутися чи можна одразу їсти?

Хоча після всього, що в нас було цієї ночі можу собі дозволити і так їсти. Гра в медсестру і хворого вдалась на славу. Я хоч і можу похвалитися стресостійкістю, але вночі була на межі істерики.

Ніч на дворі, близька мені людина горить від високої температури, а я не можу нічогісінько зробити. Сергій постійно міряв температуру і замість зменшення вона збільшувалась! А коли вона перевалила да тридцять дев’ять почали опускатися руки. Хоч хлопець був категорично проти, але я збиралась викликати швидку допомогу. Домовились зачекати ще чверть години і якщо нічого не зміниться я роблю, що повинна.