24.

Сергій

Намотуючи десяте коло по коридору полового будинку, я все намагався зрозуміти. Коли ж стався, той переломний момент зміни мого життя? Коли одне чудо звалилось мені на руки в ніч на Андрія? Чи коли запропонувало випити чаю? Або ж в той день, коли я вперше її поцілував?

Завдяки одній кароокій дамі, спасибі Жорику, що звернув мою увагу на її очі, моє життя розділилось на до та після. І чесно кажучи… Мені іноді стає страшно, а якщо я сплю і прокинувшись забуду все? Залишився лише місяць наших спільних ночей, за іронією долі ми не встигнемо кліпнути, як він пройде.

З дверей, що вели до пологових залів вийшла медсестра, окинувши поглядом всіх, вона чомусь відправилась до мене. В коридорі ще знаходився якийсь нервовий татусь з сином та чоловік з жінкою середнього віку.

- Ви чоловік Євгенії Антонів? – Лише кілька слів, які так чудово увігнали мене в ступор. А яке прізвище моєї Жені? І до чого тут вона, це ж ніби пологовий і медсестра мала б порадувати щасливих батьків з народженням дитини? Чи з нею щось сталось!?

- Татусь, не хвилюйтесь, - засміялась жінка. На вигляд їй було близько п’ятдесяти, але щира посмішка скинула кілька років. – З вашою дружиною все добре, а вас вітаю з народженням донечки. Розумію, що ваше життя після цього зміниться, але ж ви чоловік, маєте до всього бути готові.

- Я чоловік Євгенії, - в коридор увірвався ще один персонаж з величезним букетом квітів. Дурна посмішка розтягнулась на його обличчі, а очі забігали по дверях в пологове відділення.

- Тю, - жінка нагородила мене здивованим поглядом, - то що ж ви мовчали? Так би й сказали, що до Світлани. Вона ще не народжує, кілька годин маєте зачекати мінімум.

- Ні-ні, ми до Світлани, - чоловік з сином та сімейна пара нервово замахали руками.

- Хм, але до Лії чоловік лише через кілька годин має приїхати? – Медсестра задумливо поковзала по мені поглядом. І питально зазирнула в очі, шукаючи відповідь.

- Я хлопець її подруги, Євгенії. Ми приїхали і ось я чекаю, - розводжу руками в безсилому жесті. Для мене очікування найжахливіше, а це народжує не знайома мені дівчина, що буде коли на світ буде з’являтися моя дитина навіть не можу уявити.

- Ааа, - весело підтвердила свої здогадки повелителька уколів та капельниць, - ось чому ти так щиро здивувався про народження дитини. Я вже злякалась, що ти з тих батьків, хто зробить дитинку, а потім в кущі. – Після цих слів жінка пригрозила мені пальцем та привітно махнула хлопцю з квітами. – Ходіть татусю, будемо знайомити вас із донькою.

Коли за ними закрилися двері у відділення я впав на стілець та завис на кілька хвилин. Це ж треба мене сплутати з батьком дитини. Не думав, що почую ці слова найближчих п’ять років.

Хоч я не задумувався над сім’єю, а тим більше нащадками, впевнений, що у такий важкий момент для дружини я б був поряд та тримав за руку, а не шлявся незрозуміло де. І одним з перших взяв би на руки свою донечку. Або сина… Або й двох разом.

Кошмар, я стаю сентиментальним. Бо уявивши маленьку ручку в своїх лапах, я задумався над дітьми. Ага, чувак, ти спочатку дівчину собі знайди, яка б погодилась тебе терпіти. Не говорячи вже про те, щоб народити від тебе дітей. Боюсь, Женя мене з такими ідеями пошле на хутір метеликів ловити. Істеричний сміх тихенько посипався на підлогу. Від довгого очікування вже їде дах, а пройшло лише дві години.

Напевно найстрашніше для чоловіка – це чекати та розуміти, що не можеш зробити нічого. Лише спостерігати як мучиться твоя дружина, народжуючи тобі ж дитину. Кажуть, що болючіше за пологи лише згоріти заживо. Виникає запитання, як жінки погоджуються знову повертатися у ці стіни? Жах якийсь.

Щоб відірвати себе від дивних думок вирішив зайти в соціальну мережу, заодно вб’ю трохи часу. За кілька секунд загорілося нове повідомлення. Жорж як ніби відчув, що я онлайн, а може й випадково побачив.

«Я не зрозумів, де фото з балу? Чому мене досі не відмітили біля сукні?»

«Вибач, в пологовому будинку заборонено фотографувати»

Зараз в когось станеться зупинка серця. І я здогадуюсь чия геніальність постраждає.

«Що???»

«Який пологовий? Ви ж на бал збиралися»

«Стоп»

«Ти»

«Хочеш»

«Сказати»

«Що»

«Женя»

«ВАГІТНА???»

Геніальна ідея до генія приходила довго. Але варто віддати йому шану, фантазія працює в нього як треба. За кілька годин від нашої зустрічі, за логіко друга, дівчина встигла завагітніти, відходити дев’ять місяців та приїхати в пологовий народжувати. Оце я молодець! Пишаюсь собою.

«Угу, вже народжує, а я стою в коридорі і гадаю, хлопчик чи дівчинка. Ти кого більше хочеш?»

«Дівчинку»

Відповідь прийшла моментально, а потім напала тиша. Цікаво, як довго в нього будуть шестерні крутитися в голові, щоб стати на місце? Скрип аж сюди чути.

«В пологовому народжують, отже це хтось інший вагітний?»

«Угу, її друг народжує, приїхали підтримати»