20.

- Доброго дня! Вас вітає Максібанк, пропонуємо вам оформити картку для… - З третього разу потрапляю по кнопці завершення виклику та стримую в собі бажання кинути телефоном в найближчу стіну. Що таке не щастить і як з цим боротися?

З тієї злості пройшла кілька кругів парком, вибираючи найбільш засніжені стежки, щоб точно прийти додому та впасти без сил. Що цікаво – навіть вийшло і на ліжечку розтягнулась спокійна, наскільки це можливо, людина.

І все ж примхлива панянка удача повернулась до мене передом, а до лісу задом. Бо в телеграмі на мене чекало повідомлення, яке могло вирішити мої проблеми.

«Я серйозно, зіграй будь ласка мою дівчину перед Жоржем, він знову влаштовує мені побачення, готовий виконати будь яке твоє бажання».

Геніальна ідея полилась текстом на Сергія. А якщо він піде зі мною на бал, а сукню я куплю в Жоржа разом зі «своїм хлопцем». І вовки ситі, і вівці цілі. Жорж задоволений, а мої нерви цілі. Ну і суджений там щось собі виграє.

Як виявилось, спільне в нас все ж є, хлопець теж не зрадів ідеї піти на бал та зробив спробу відкрутитися. Смокінгу в нього бачте нема, танцювати він не вміє і взагалі в той день зайнятий. Такий наївний, аж смішно. Після пропозиції виконати будь яке бажання з бубном не скачуть.

Тож як він не відпрошувався, а на наступний день в нас запланувалась зустріч в торговому центрі в пошуках смокінгу і всього необхідного, а через два – похід до його геніальності Георгія. Потім ми ще трохи пожалілися один одному на життя та розповзлись по ліжках, щоб знову зустрітися в столиці кохання – Парижі.

Не буду описувати як пройшла ця ніч, бо вона промайнула дуже швидко. Спочатку ми обговорювали деталі балу, потім вигадували як ми можемо швидше втекти, щоб не грати в цьому спектаклі, а закінчилось все валянням на дивані та чудовими ідеями як ми скасуємо або підірвемо бал і підемо на морозиво. Ще однією нашою спільною ознакою виявилась безмежна любов до холодного лакомства.

Але на жаль чи на щастя, геніального плану не придумалось, тож на вечір в нас запланувався похід по магазинах. А від наших радісних поглядів скисло б все молоко на фермі, адже ми природжені шопоголіки з вічною любов’ю до шопінгу. Угу. Це дуже саркастично прозвучало?   І якби хтось мені сказав, що через кілька годин я сльозами та матами буду вмовляти Сергія піти в магазин…

Вівторок, до балу залишилось 4 дні

Сергій

- Алло, привіт Гошка. – Годинник показав обід, то ж можна спробувати зателефонувати нашому генію та домовитись про плаття. Разом з Жменькою ми домовились, що це буде найбільш адекватний спосіб розказати йому про «нас». Бо якщо приведу за руку і представлю – моя дівчина, може не повірити. – Ну добре, його геніальність Жорж, можеш говорити?

- Народжуй вже, - полегшив мою долю хлопець, а міг годину розпинатися як його величати треба і солодко позіхнувши додав, – просто так ти не дзвониш, кажи, що тобі від мене грішного треба.

- Ти ще валяєшся в ліжку? – В мене аж око засіпалось від такого злісного недотримання режиму. Жорік ще й демонстративно видав звук потягань. – Ладно, творчим прощається. Так от... Мені треба плаття.

- І чому від тебе це звучить як образа? – Наша геніальність завела свою шарманку. – Чому якщо творчий, то це одразу… Стоп. Що тобі треба?! Плаття?

Три… Два… Один… Думаєте він буде жартувати над моїми смаками? Питати чи не змінив я орієнтацію? Я був би не проти.

- Плаття! О святі небеса! – По звуку чути, що хлопець підскочив з ліжка та почав бігати по кімнаті. – Котику, Сержику, зайчику, сонечко ти наше… - Крик плавно перейшов тихенький шепіт. – Скажи, що ти знайшов собі дівчину.

- Що? В Сержа дівчина? Це нарешті сталось? – На задньому фоні почулись крики, дія друга починається без паузи. В телефоні почулися звуки, ніби йде війна за телефон і здається Жорік програє жіночому царству. – Алло, сонечко, як її звати? – Телефон перехопила найактивніша з подруг і помічниць Гошкі – Сніжана і зараз буде крик…

- Її звати Женя. – Достатньо однієї моєї фрази, щоб оглухло пів кварталу. Все жіноцтво дружно запищало в мою сторону, бідні їхні сусіди. І як моєму другу прийшло в голову поселитися в одній квартирі з своїми помічницями і подругами?

Крики тривали ще кілька хвилин, а потім прилетіло питання в лоб. Коли я її привезу знайомитися і на примірку. Варто казати, що ніякий спосіб викрутитися не заканав? Ох, вже відчуваю, що відправить мене суджена на хутір метеликів ловити. Пообіцяв шановним дизайнеру і компанії привезти найближчим часом. Виживу? Вже не впевнений.

Женя

Мій солодкий сон на останній парті перебив звук повідомлення. І яка скотина пише мені під час політології? Святий час для відпочинку, а вони мене турбують.

«Маю для тебе прекрасну новину. Потягни театральну паузу. Пошуки смокінгу відміняються, ми йдемо вибирати тобі плаття. Зустрінемось там де домовлялися, до салону Жоржа рукою подати. Якщо ти не прийдеш він дістане з під землі.»

Театральну паузу я зробила після прочитання всього повідомлення. Якщо так можна було б назвати мої квадратні очі та брови, що піднялись до потилиці. Я не готова! Як мінімум морально. Але перед тим як я висловила всі свої нецензурні думки в повідомленні….

«Відмовки не приймаються. В мене сідає телефон і я вже біжу на збори, тож зустрінемось через кілька годин. Гарного дня)))»