Зустрічайся зі мною

Весілля Олі — і погляд, що зупиняє час

Літній день був теплим, але не спекотним. Небо чисте, мов акварель, а легкий вітер грався фатою нареченої. Церемонія відбувалась просто неба — білий арковий павільйон, прикрашений півоніями, пелюстки під ногами й оркестр, що грав ніжні акорди пісні "Can’t Help Falling in Love" у живому виконанні.

Оля йшла до вівтаря повільно, її сукня переливалась у променях сонця. Кожен крок відлунював у серцях присутніх. Її очі блищали від сліз — але не смутку, а радості. Вона тримала букет із білих троянд і ніжно рожевих ранункулюсів, а її наречений не відводив від неї погляду.

На мить усе затихло.

Аліна сиділа в другому ряду поруч із подругами. Її серце билося швидше, хоча це був не її день. Але саме в ту мить… вона зустріла цей погляд.

Він стояв трохи далі — у темно-синьому костюмі, з легкою усмішкою, яка могла розтопити лід. Їхні очі зустрілись.

Ні музики, ні шепоту навколо — лише погляд. Глибокий. Той, що прочитав її наскрізь. Той, у якому було щось знайоме, небезпечне… і неймовірно привабливе.

— Знайомі? — прошепотів він, коли вони випадково опинились поруч на фуршеті після церемонії.

— Можливо, з якогось сну, — відповіла Аліна, піднімаючи келих. Її серце вперше давно забилось не за планом.

Весільна музика грала вже інші пісні. Але всередині неї лунала інша мелодія — зовсім нова, та, що починає її історію.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше