Дівич-вечір. Гріховно красиво

— «Офіційно — останній день її холостяцького життя!» — виголосила Аліна, стоячи босоніж на пірсі в білому купальнику з вуаллю на голові.

— «І ми зобов’язані зробити його незабутнім!» — підтримала Настя, тримаючи в руках пляшку шампанського з блискітками.

Фотосесія біля озера почалась як глянцевий знімок для модного журналу: шовкові халатики, розпущене волосся, сонце, що торкається води, і безкінечний сміх. Дівчата позували на пірсі, в човні, біля гамака… І, звісно, зробили груповий кадр, де всі тримали таблички:
"Наречена", "Подруга №1", "Тримайте її", "Останній шанс втекти!"

Коли вони повернулися в апартаменти — усе змінилось.
Свічки, троянди, слабо освітлена кімната… І тут — стукіт у двері.

— «А це ще хто?» — запитала Катя, але Оля вже вся світилася.

Увійшли троє хлопців у чорних костюмах і масках, грала музика. Один з них — із татуюванням на ключиці — підморгнув Олі… і шоу почалося.

Танці були спокусливі, стильні — більше про красу і грайливість, ніж про вульгарність. Наречена червоніла, сміялась, ховала очі в келих. Аліна ж... сиділа із підозрілим виразом обличчя. В одного зі стриптизерів були надто знайомі... руки?

— «Не може бути… НАЗАР?!» — прошепотіла вона і застигла.

Стриптизер зняв маску.
— Привіт, Аліно. А ти не казала, що любиш сюрпризи?

— «Ти… що… ти…?» — вона не могла вибрати між шоком, злістю й бажанням засміятися.

— Це був єдиний спосіб побачити тебе ще раз. До речі, я все ще холостяк, якщо що.

Аліна відпила шампанське. Повільно.
— «Цей дівич-вечір вартий книги.»

Світло пробивалося крізь прозору фіранку, кімната була напіврозкидана після нічної феєрії — блискітки на підлозі, повітряні кульки на люстрі й недопите шампанське на підвіконні.

Аліна сиділа на кухні в піжамі з каченятами, з великим горнятком кави. В кімнату ввійшла Оля, ще з легко розтріпаним волоссям, але вся світилася.

— Ну що, наречена… — Аліна усміхнулася і підняла брову. — Як тобі твоє останнє дівоче свято?

Оля сіла навпроти, взяла подушку і міцно її обійняла.

— Це було... — вона затягнула паузу, — ідеально божевільно! 
Я сміялася, червоніла, ледь не впала з дивана, але… ти зробила мені найкраще свято в житті.

— Я? — Аліна хмикнула. — А Назар? Його появу я точно не планувала.
Хоча, мабуть, Всесвіт щось замислив…

— Ммм… Назар, звісно, бомба. Але твоє обличчя, коли він зняв маску — я б це на футболку надрукувала! 

Оля подивилася на неї уважно.

— Аліно… а ти точно не хочеш поговорити про нього?

Аліна зітхнула, зробила ковток кави й глянула у вікно:

— Не знаю. Може, після весілля.
А зараз — твій день, і він тільки починається. А ми ще не відкрили коробку з підписом: «Розважальні сюрпризи №2»…

Оля округлила очі.

— Ого. Ти що, ще щось придумала?

— Завжди. Але тепер — твої черга хвилюватися.