Зустрічайся зі мною

Під місяцем і ліхтарем

Місто пахло дощем і свіжими квітами, що розквітли після грози. Каплі ще не до кінця висохли на асфальті, й ліхтарі відбивалися золотими плямами в калюжах. Він ішов поруч, трохи ближче, ніж годилося б випадковому знайомому. Але вже нічого не було випадкового.

— Тобі не холодно? — запитав він тихо, злегка нахилившись до неї.
— Ні, — посміхнулася Аліна, хоча серце билося так, наче бігло марафон.

Вони зупинилися біля її будинку. Він провів її аж до дверей, затримавши погляд на вікнах, за якими горіло світло — м’яке, затишне.

— Ну що ж… — сказав він повільно. — Дякую за цей вечір. І за те, що ти така.

Вона хотіла щось сказати, але в ту мить відчинилися двері. На порозі стояла її мама — з конвертом у руках.

— Аліно, це для тебе. Хтось залишив під дверима…

Дівчина розгублено взяла конверт. Він був ніжного кремового кольору, підписаний від руки.

— Від кого це? — здивовано прошепотіла вона.

— Від тебе, — тихо відповів він.
— Вірніше… від тієї частини мене, яку ти ще не знаєш.

Він знову посміхнувся, легенько взяв її за руку, нахилився до вуха і прошепотів:

— Прочитай. Але тільки після опівночі.

І пішов, залишивши за собою аромат дощу, кави… і загадки.

Аліна стояла на порозі, дивлячись, як він зникає в тумані світла. У руках — конверт, який палав, мов серце. У голові — тисяча питань. А всередині — почуття, яке тільки починало рости.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше